9 квітня 1942 р. Найбільша трагедія в історії Кутської громади

Лучший реселлер-хостинг

Старшна трагедія відбулась 9 квітня 1942 року в селищі Кути. Цього дня, кров текла по вулицях селища, в буквальному значення цього слова.
9 квітня 1942 року, з Коломиї прибув підрозділ Ейнзацгруппе “С”(оперативні групи нацистської поліції безпеки (Sipo) і служби безпеки (SD), що діяли під час Другої світової війни , і організовані Головним управлінням безпеки рейху RSHA) , почалася перша масова акція знищення. Євреїв розстрілювали на вулицях, спалювали будинки разом з людьми. Всього за німецькими даними було вбито 800 чоловік, 500 відправлено в гетто Коломиї. За даними Надзвичайної державної комісії, в акції загинуло 1058 кутчан єврейської національності. (Голокост на території СРСР: Енциклопедія , Москва 2009 ISBN  978-5-8243-1296-6 ст. 501)


Із розповіді очевидців:

Так…у нас євреїв було дуже багато… йшли якось у неділю з мамою на базар. З двору враз вибігає молода жінка і кричить: “люди, рятуйте мене!”. Волосся жовте, зелений светр, чорна спідниця. Йшов поліцай і вбив ту жінку, але вона не загинула відразу. Лежала біля тротуару на асфальті, а ми, діти, ходили до школи та бачили, як вона рукою ще кивала. Тиждень отак лежала. На єврейський цвинтар трупи возили у візку, такому великому, як фіра. Кидали один на одного. Така велика гора була.

– Дорога була кривава, ми йшли в школу. Як сходити з горба, по лівій руці перша хата є. Стоїть ящик, а в ньому сидить дівчинка. Така файна, біла блюзочка, сарафанчик червоний у білі горохи, волоссячко жовте й кучеряве. Ми полюбили ту дитину, поділилися тим, що брали собі у школу їсти. Вона каже “дянкі-дянкі”. Потім з’ясувалося, що це була дитина лікарів з Косова. Коли німці розпочали акцію, подружжя напилося отрути і дали дитині. Їх вночі вивезли на цвинтар і покидали на купи. Вночі падав дощ та й ця дитинка віджила. Одна жінка почула плач і забрала криваву дівчинку до себе, помила, відгодувала, а на ранок залишила в ящику, застеленому соломою. Дівчинку хотіла вихрестити та вдочерити одна сім’я, яка не мала дітей. Але в гестапо відмовили, сказали: «юдіш».

Одного разу ми йшли до школи, раз дивимося – йдуть поліцаї. Між ними зав’язалася дискусія, хто вбиватиме дівчинку. «Іх хабе драй кіндер», – каже один, я цього робити не буду. Інший взяв рушницю і пішов. Коли його побачила дитина, то витягла з дерев’яного з-під яблук ящика мішок і поклала собі на головку. Він підійшов, мішок вирвав і до чола приставив дуло…Як ми тоді плакали… Скрізь були і діти вбиті, я пам’ятаю то всьо. Одного разу мама прийшла і попросила вчительку, аби вона мене зі школи відпустила, бо німці б’ють жидів. Через місто німці не пускали, треба було обходити довгою дорогою. Дивимося, а там лежать вбиті старі люди, а по іншу сторону молоді, а там діти…

У них шєпки були такі дуже задерті догори. Ми дуууууууже тих шєпок боялися, бо знали, шо це є німець. Раз прийшов до нас один, мама в цей час підлогу мила. Ми за спідницю мамину вхопилися і дивимося. Каже: млєка немає? Мати відповідає, що немає, бо дітей троє. Тоді він пішов собі…Вони жидів вбивали дуже. То кара Божа була… Возили жидів до викопаних ямів, а потом раз – поскидували у єму. Там було много-много людей. А в Косові вистріляли жидів та й закопали на якійсь горі. Коли загребли, то земля там ходила тиждень. Люди там дихали. І сукровиця потому зачєла текти у долину…

Під час цих подій, німці наказали викопати велику яму біля входу до єврейського кладовища. Євреї, що залишились живими, декілька днів звозили трупи розстріляних на тачках до цієї ями.
Вціліле майно розстріляних євреїв, було розграбоване місцевими жителями тієї ж ночі. Зі слів одного з очевидців, що також полакомився на майно вбитих, зайшовши до хати він побачив розстріляну сім’ю разом із дітьми, а сусіди в цей час, незвертаючи на це уваги, виносили пожитки переступаючи через трупи. Це видовище настільки вразило чоловіка, що він так і не наважився нічого винести із домівки.
Решта євреїв були переселені в гетто. У вересні 1942 року всі вони (за різними даними – від 890 до 1500 чоловік) були перегнані в Коломию, а звідти депортовані в табір знищення Белжець або розстріляні в Шепарівському лісі неподалік міста.
Сьогодні в Кутах, на місці масового поховання кутчан єврейської національності, розстріляних в той трагічний день, збудований будинок.
Кутська громада не згадує про цей страшний день своєї історії і ніяким чином не вшановує пам’ять загиблих членів своєї громади.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

ПОДІБНІ ПУБЛІКАЦІЇ

0

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Anatolii Sakhno

10
Коментарі: 0Публікації: 53Реєстрація: 04-08-2018

Comments:

Залишити відповідь