Про договори товариства

Лучший реселлер-хостинг



Дев’ятий основний розділ
Про договори товариства

§ 279. До двосторонніх договорів, які позначаються особливою назвою, належить договір товариства. Він виникає, як тільки двоє або більше осіб погоджуються об’єднати або лише свої зусилля і працю, або ж і свої речі для спільної вигоди.

§ 280. Отже, коли речі без знання і волі на те їхнього власника об’єднують, то з такого об’єднання ще не виникають товариські відносини, проте передача певних речей в об’єднання завжди передбачає договір товариства.

§ 281. Залежно від того, чи учасники товариства вкладають в об’єднання тільки окремі речі або суми, наприклад будинок, судно, сто чистих марок срібла, або ж певну кількість речей, наприклад всі товари, всі плоди, всі ділянки, або, врешті-решт, все своє майно без винятку, розрізняють різні види товариств і більший або менший обсяг товариських прав.

§ 282. Все, що виразно визначено для використання у спільній справі, утворює фонд, або основу, капітал, або основний фонд товариства, решта розглядається як відокремлене майно, яке на¬лежить кожному окремому учасникові.

§ 283. Якщо один з учасників передає в товариство певну суму грошей або земельну ділянку, а другий обіцяє використовувати для загальної вигоди тільки свої зусилля і роботу, то спільним майном буде не сума чи земельна ділянка, а тільки отримана з них користь, хіба що чітко було обумовлено інше. Якщо ж, навпаки, кожен учасник товариства приносить в об’єднання певну суму, то цей капітал є їхньою колективною власністю.

§ 284. Навіть якщо договір товариства озвучено щодо всього майна, то під таким мають на увазі тільки поточне, а не майбутнє, якщо це не виражено чітко, якщо ж ідеться також і про майбутнє майно, то під цим розуміють тільки отримане, а не успадковане, хіба що і те, і те чітко обумовлено.

§ 285. Договори товариства, які стосуються тільки поточного або тільки майбутнього майна, недійсні, якщо майно, яке внесли одна і друга сторони, не описане та не зафіксоване належним чином, такі описи є достатніми доказами переданих в об’єднання речей.

§ 286. Чи і як можна укласти договір товариства, який стосується цілої професійної спілки торговців-контраґентів, як занести його у відповідний реєстр і опублікувати, це визначається відповідними торговими і іншими розпорядженнями публічного права. Якщо тільки окремі справи ведуться спільно, то цього достатньо, коли угода про це з’являється у відповідних торговельних книгах.

§ 287. Хоча договір товариства і належить до титулів набуття власності, власне отримання і об’єднання відбуваються тільки через належну передачу речей. Рухомі речі шляхом їх внесення одразу передають до фонду товариства, нерухомі ж передають відповідно тоді, коли учасників товариства буде занесено до реєстрових книг як співвласників.

§ 288. Обов’язки учасників визначає договір. Хто взяв на себе тільки зобов’язання щодо виконання роботи, той не повинен робити внесок. Хто обумовив тільки грошовий або інший внесок, той не має ані зобов’язання, ані права діяти щодо спільної вигоди в інший спосіб.

§ 289. Як правило, всі учасники товариства, незважаючи на їхню біль¬шу або меншу частку, зобов’язані докладати зусиль до спільної вигоди. Жоден не має права довіряти таку співучасть третій особі або займатися побічною торгівлею на збитки товариству, але менш за все без згоди всіх учасників товариства приймати когось у товариство.

§ 290. Кожен учасник відповідає за збитки, які він завдав товариству зі своєї вини. Цю шкоду в жодному разі не можна зарахувати за рахунок тієї вигоди, яку він приніс для товариства. Проте якщо учасник товариства через самовільно проведену нову справу спричинив для товариства, з одного боку, шкоду, а з другого — користь, то відносне зарахування може відбутися.

§ 291. Майно, яке залишається понад фонд товариства після відрахування всіх витрат, є прибутком. Якщо не було іншої домовленості, то всі учасники мають однакове право на прибуток.

§ 292. Якщо деякі учасники створили фонд самостійно, а інші здійсню¬вали роботи, то прибуток не з’являється раніше, ніж фонд буде покрито. Товариство полягає тільки у вигодах, які приносить об’єднане з роботами використання фондів. Сам фонд залишається власністю тих, хто його вніс, якщо тільки вартість робіт не буде додано до капіталу і все майно не буде оголошено спільним.

§ 293. Якщо хтось жертвує свої зусилля або свій капітал на користь третьої особи і відмовляється від всього прибутку, то виникає не договір товариства, а лише вид дарування.

§ 294. Якщо товариство втрачає фонд цілком або частково, то втрату розділяють у тому ж співвідношенні, як у противному разі розділяли б прибуток. Хто не вносив капіталу, не може його втрачати, він втрачає тільки свої зусилля.

§ 295. Товариство може погодити одному учасникові більший прибуток і менші втрати, ніж це йому належить згідно з його часткою, через його визначні якості або зусилля. Тільки такі винятки не повинні перетворитися на протизаконні дії.

§ 296. Протизаконним могло б бути, наприклад, якби учасник то-вариства, який надає капітал, хотів би, з одного боку, мати Гарантії від ризику втрати як капіталу, так і відсотків і звільнитися від усієї співучасті, проте з другого боку, обумовити прибуток, вищий за законні відсотки. Якщо такий вкладник до того ж чинить такі дії не добросовісно, а хитрує, то він несе за це відповідальність.

§ 297. Учасники, яким довірено управління, зобов’язані належно вести рахунок спільного фонду, належних йому прибутків та видатків і звітувати про це.

§ 298. Кінцевого рахунку і поділу прибутку або втрати не можна ви-магати до завершення справи. Проте якщо це стосується справ, які тривають роками і повинні приносити щорічну вигоду, то учасники можуть вимагати щороку і рахунку-звіту, і розподілу прибутку, якщо це не шкодить основній справі. Щонайменше кожен член в будь-який час за свої кошти може ознайомитися з рахунками.

§ 299. Хто задовольняється тільки наданням балансу або відмовився від свого права вимагати розрахунків, не втрачає через це права скаржитися на обман.

§ 300. Від особи, яка перебуває в товаристві тільки частиною свого майна, можна прийняти спільне і особливе майно, першим розпоряджається тільки товариство, другим — тільки особа. Права і обов’язки, які має третя особа стосовно товари¬ства, треба відрізняти від прав і свобод стосовно окремих учасників.

§ 301. Без чітко вираженої або мовчазної згоди всіх учасників това-риство не може стати зобов’язаним перед третьою особою. Цю згоду члени надають або самі безпосередньо, або опосередковано через своїх повірених. Стосовно торговців, то оголошене і надане одному чи декільком учасникам право керувати фір-мою, а саме підписувати від імені фірми всі документи і заяви, вже містить в собі всебічну довіреність.

§ 302. Те, що третя особа винна товариству, вона не може оплатити окремому учасникові, і навпаки. Це саме діє у випадку вимог, які третя сторона може мати або до всього товариства, або до окремих його учасників.

§ 303. Якщо це стосується спільних вимог і боргів, то кожен учасник товариства може притягнути боржника до суду або відповідно його може притягти кредитор тільки щодо його частки, за винятком випадку, який допускається у торговців, коли всі за одного і один за всіх погодилися на щось або щось прийняли.

§ 304. Таємні учасники торговельного товариства, а саме такі, які позичили частину фондів на прибуток і втрату, але не оголошені як члени, в жодному разі не відповідають на більше, ніж на цей капітал. Оголошені члени відповідають усім своїм майном.

§ 305. Товариство припиняється, якщо завершено заплановану справу, якщо повністю втрачено все майно товариства або, зрештою, із спливом строку, на який його було створено.

§ 306. Якщо товариство складається тільки з двох осіб, то воно при-пиняється зі смертю однієї з них; якщо воно складається з декількох осіб, то припускається, що вони хочуть продовжувати його діяльність і після смерті одного з членів. Таке припущення діє і у випадку спадкоємців торговців.

§ 307. Якщо договір товариства чітко вказує на інших спадкоємців, ніж торговців, то вони, як тільки приймуть спадщину, зобов’язані поводитися згідно з волею заповідача; тільки на
спадкоємців спадкоємців ця воля не поширюється, ще менше вона допускає заснування вічного товариства.

§ 308. Права і обов’язки за договором товариства, як правило, не переходять до спадкоємців одного з учасників, але вони мають право вимагати розрахунок аж до часу смерті заповідача і отримати його оплату. Проте в противному разі вони також зобов’язані надавати звіт і оплачувати рахунки.

§ 309. Якщо учасник товариства не виконує суттєві умови договору, якщо він захопив фонд, якщо він стає банкрутом або через злочин втратив свій авторитет і довіру, то його можуть виключити з товариства ще до спливу строку.

§ 310. Якщо строк дії товариства не є ні чітко визначеним, ні може бути визначений з природи справи, то кожен учасник може припинити дію договору з власної в-олі, проте це не може трапитися з поганим наміром або недоречно.

§311. Зрештою, договір товариства можна розірвати до спливу строку, якщо його учасник, від якого істотно залежало функціонування товариства, помер або вийшов зі складу товариства.

§ 312. Заснування торгового товариства, його припинення, прийом та вихід його учасників повинні публічно оголошувати. Відповідно до такого оголошення оцінюють також дію і строк довіреностей.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь