Про легати

Лучший реселлер-хостинг



Тринадцятий основний розділ
Про легати

§ 437. Те, що взагалі стосується розпоряджень останньої волі, стосується зокрема заповітів і легатів. Вони ґрунтуються також на здатності заповідати і успадковувати, і їх може визначати співспадкоємець як у заповітах, так і в кодицилах наперед.

§ 438. Все, що перебуває в загальному обігу, речі, права, роботи та інші дії, які можна оцінити, може бути відмовлено, хоч кому б воно належало — заповідачеві, спадкоємцю, третій стороні або певного мірою власне леґатарієві.

§ 439. Якщо леґат зроблено щодо речей, які перебувають в загальному обігу, але якими не може володіти заповідач, спадкоємець чи леґатарій, то останньому, якщо він не отримує цю річ, відшкодовують її звичайну вартість.

§ 440. Кожен леґат зменшує розмір спадку і, як правило, обтяжує всіх спадкоємців залежно від розміру їхніх частин спадку. Заповідач має право на власний розсуд покласти виконання леґата на одного співспадкоємця чи також на леґатарія.

§ 440. Хоча, по суті, жоден спадкоємець не повинен надавати більше, ніж він сам отримує зі спадку, але якщо хтось вступає у володіння спадком безумовно і без застережень, то він, отже, бере на себе зобов’язання виконувати волю заповідача без будь-яких винятків.

§ 442. Так само, як спадкоємець одразу після смерті заповідача набуває право на весь вільно залишений спадок, так само леґатарій набуває для себе і для своїх спадкоємців право на частину спадкового майна, що відмовлена йому.

§ 443. Якщо леґат включає речі заповідача,які конкретно визначені та особисто належали заповідачеві, наприклад весільну сукню, будинок, позначений конкретним номером, або якщо леґатарій прийняв леґат, до складу якого входить нерухоме майно, право на яке заповідач зареєстрував в офіційних реєстраційних книгах, то леґатарій одразу набуває право власності на цю річ.

§ 444. Так само леґатарій отримує у свою власність всі точно визначені сервітути й інші права, наприклад користування конем, користування плодами якогось поля, проживання в будинку тощо.

§ 445. Якщо заповідач відмовив свою особисту річ, наприклад одяг, будинок, що не конкретно визначена або позначена, а серед залишеного спадкового майна є багато речей такого ж роду, то леґатарій не може розглядати леґат як свою власність всупереч волі іншого власника, але може наполягати на забезпеченні реалізації свого права на спадщину.

§ 446. Якщо точніше визначення легату передається леґатарієві, то йому надається вибір одягу, будинку тощо; так він може вибрати серед усього наявного найкраще; у противному разі обирає спадкоємець. Але він має вибрати таку річ, якою леґатарій може користуватись.

§ 447. Такий припис встановлюється також при виборі таких відмов, які заповідач залишає комусь зі своєї власності із зазначенням числа, кількості або ваги: коли він заповідає, наприклад, 100 овець, 100 відер вина, 100 фунтів шовку.

§ 448. Якщо таких речей взагалі немає у спадку, то леґат втрачає свою дію. Якщо їх немає в зазначеній кількості, то леґатарій повинен задовольнитися наявною кількістю.

§ 449. Якщо заповідач відмовляє речі певного роду чи виду із зазначенням їх кількості, розміру або ваги, але не тільки з його власності, а загалом, то спадкоємець повинен набути їх леґатарієві за середньою ціною. Тут не діє заперечення, що цих речей немає або що вони знищені.

§ 450. Заповідач може доручити третій стороні вибрати речі, які він відмовляє. Якщо той приймає це доручення, то від нього залежить, чи він обере кращі чи гірші речі; якщо він не приймає це доручення, то обирає судова установа.

§ 451. Леґат, який достатньо не визначений ні за своєю природою, ні за поясненнями заповідача, наприклад годинник, книжка, виноградник, не має сили, якщо такого об’єкта не знайдеться у спадщині.

§ 452. Він також не має сили, коли відмовлений об’єкт на час розпорядження останньої волі вже був власністю леґатарія. Якщо він набув його пізніше, то йому компенсують витрачену на це суму. h -153. Леґат чужої речі дійсний тоді, коли заповідачеві точно було відомо, що ця річ є річчю іншого. У такому разі спадкоємець зобов’язаний набути цю річ за будь-якою, навіть і за винятковою ціною, і передати її леґатарієві або сплатити йому замість цієї речі виняткову ціну, якщо власник цієї речі це має наміру відчужити її спадкоємцеві.

§ 454. Предметом леґату також може бути вимога, яку заповідач може мати до леґатарія або до іншої особи або леґатарій до заповідача. У першому випадку спадкоємець зобов’язаний припинити боргове зобов’язання або сповістити розпискою, що леґатарій вільний від боргу. В другому випадку він повинен відступити на користь леґатарія право вимоги до іншої особи. У третьому випадку він має визнати борг, який виник з вини заповідача, повідомити леґатарієві в строк, що визначений для виконання леґату, і сплатити його леґатарієві.

§ 455. Якщо леґатом встановлено право на звільнення від застави або поруки, то це не звільняє від сплати боргу, і якщо продовжено строк для виплати боргу, то продовжують нараховуватися й відсотки. Леґатом можуть бути погашені тільки борги, які ви¬никли до розпорядження останньої волі.

§ 456. Леґатом всіх непогашених вимог не охоплюється ні надана в оренду або позичена в користування річ, ні компенсація, яку третя особа повинна передати в спадкову масу в зв’язку зі здійснюваним управлінням.

§ 457. Якщо заповідач зобов’язаний сплатити певну суму грошей леґатарієві, наприклад сто Гульденів, і відмовив йому точно цю суму, то це не означає, що він мав намір леґатом погасити борг. Спадкоємець зобов’язаний у такому разі сплатити подвійну суму з урахуванням як боргу, так і леґату.

§ 458. Якщо заповідач відмовляє комусь загалом те, що він йому заборгував, не зазначивши суми або певний об’єкт спадку, то леґат відпадає. Якщо водночас визначається сума, то хоча спадкоємець має визнати борг, решта кредиторів можуть вимагати доказів боргу.

§ 459. Придане може бути предметом леґату або щоб звільнити другого з подружжя від сплати посагу, або щоб зобов’язати спадкоємця передати дружині внесені як придане певну суму грошей або речі без будь-яких труднощів і затримок. У такому разі застосовуються приписи, що поширюють свою дію й на інші вимоги, які є предметом легату.

§ 460. Якщо батьки відмовляють донькам придане, то його слід відносити до частки у спадщині, яка спадкується за законом або за заповідальним розпорядженням, якщо заповідач недостатньо чітко пояснив, що так складено попередній легат.

§ 461. Якщо заповідач відмовляє третій особі невизначене придане, то тут розуміють, незважаючи на майно леґатарія, таке придане і наділ, яке б мав надати батько цієї особи при середніх статках у його статусі.

§ 462. Такий же підхід застосовується, коли особі відмовляють тільки наділ, утримання, виховання, харчування, проживання або облаштування тощо.

§ 463. Утримання охоплює харчування, одяг, проживання, навчання, одне слово, всі відповідні до статусу потреби на час життя. Це все розуміється під вихованням. Виховання закінчується з повноліттям. Під харчуванням, як правило, розуміють пожиттєву їжу та напої.

§ 464. Облаштування включає все приладдя та інструменти, які по-трібні для належного використання житла, для ведення домашнього господарства і зайняття ремеслом.

§ 465. Якщо особі відмовили місце або місткість, що не може використовуватися сама по собі, а є частиною цілого, як наприклад підвал в будинку, вбудована шафа, то вважається, що речі, які там знайдуться і для збереження яких призначено цю місткість або місце, переходять також до леґатарія.

§ 466. І навпаки, якщо шафа рухома, а підвал не є частиною будинку, а відокремлений, то леґатарій не повинен претендувати на речі, які там є.

§ 467. Слова та вирази взагалі трактуються в їхньому звичайному, загальному значенні: має бути доведено, що заповідач мав звичку в певні слова та вирази вкладати особливий, властивий тільки йому, зміст і що інакше легат не мав би сили.

§ 468. Під коштовним камінням маються на увазі за загальним правилом тільки благородне каміння і справжні перли. Проте якщо заповідач, який такими не володіє, відмовляє свої прикраси, то припускається, що він відмовив свої ґранати, корали та інші коштовності, які ще треба обробити.

§ 469. Якщо заповідач відмовляє комусь срібло, то тут не розуміють ні монети, ні таке срібло, яке є частиною іншого цілого, наприклад годинника. Також пам’ятні й античні монети не вважаються грошима, білизна — одягом, борошно — зерном, а сусло — вином.

§ 470. До рідких речовин автоматично належать певні посудини, призначені для них, а до готівки — всі папери, які в поточному обігу є готівковими коштами.

§ 471. Якщо відмовляють шафу, ящик або скриню з усіма речами, які в них містяться, то сюди зараховують золото і срібло, прикраси і готівку, навіть боргові розписки, які леґатарій надав заповідачеві. Документи, на яких ґрунтуються інші вимоги і права заповідача, зараховуються сюди тільки тоді, якщо крім них там більше нічого немає.

§ 472. Власність на леґат переходить леґатарієві одразу після смерті заповідача. Якщо це певна окрема річ, то він може вимагати її одразу. Окрім цього, якщо заповідач не вказав інакше, леґати сплачуються протягом року з дня його смерті.

§ 473. Леґатарієві належать також доходи, які виникли в цей час, відсотки або будь-який інший приріст. Разом з тим, на нього покладаються всі обтяження, пов’язані з леґатом, і збитки, якщо леґат, без вини іншої особи, зменшиться або буде втрачений.

§ 474. Якщо спадкова маса не повністю вичерпана, то леґат утримання сплачується перед усіма іншими. І такий леґатарій отримує харчування з дня оголошення спадку.

§ 475. Щорічні ренти розглядаються як декілька повторюваних з року в рік леґатів і сплачуються тільки на кінець кожного року. Якщо леґатарій помирає після того, як розпочався новий рік, то сума минулого року випадає на долю його спадкоємців.

§ 476. У всіх випадках, в яких кредитор має право вимагати від свого боржника забезпечення, леґатарій має право вимагати забезпечення свого леґату.

§ 477. Тим, що заповіт або кодицил заноситься в офіційні реєстраційні книги, леґатарій ще не отримує права на заставу. Щоб його отримати, леґатарій повинен зареєструвати його окремо на своє ім’я як зобов’язання.

§ 478. Леґат, який леґатарій не може або не хоче прийняти, залишається, як правило, у спадковій масі. Якщо ж він стосується декількох леґатаріїв, які становлять однуоднісіньку особу, або цілий леґат одночасно і неподільно призначений для декількох осіб, то частка, яку один з них не приймає, відходить на користь інших у тому співвідношенні, як співспадкоємцям збільшується спадок.

§ 479. Якщо цілий спадок вичерпується леґатами, то спадкоємцеві нічого не залишається, як вимагати відшкодування його витрат, здійснених на користь спадщини та належної оплати його зусиль.

§ 480. Якщо спадкоємець сам не хоче управляти спадком, то він може подати заяву на призначення куратора і разом з цим зазначити, чи і яким чином він хоче прийняти призначений йому спадок або відмовитися від нього.

§ 481. Якщо спадкового майна недостатньо для сплати боргів та ін-ших обов’язкових витрат і для виконання всіх легатів, то легати слід пропорційно урізати і зменшити, а вимоги кредиторів задовольнити в першу чергу.

§ 482. Внески, які заповідач встановив у заповіті за визначеними законними приписами для підтримки бідних, інвалідів та лікарень і громадського навчання, не вважаються леґатами. Вони є державними витратами, їх мають сплатити навіть законні спадкоємці, і вони можуть оцінюватися не за принципами приватного права, а за політичними розпорядженнями.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь