Про об’єднання власності і інших речових прав

Лучший реселлер-хостинг



Дев’ятнадцятий основний розділ
Про об’єднання власності і інших речових прав

§ 640. Спільна власність виникає, коли двоє чи більше осіб одночасно оволодівають безгосподарною річчю; коли їхнє зерно, вино або інші подібні рухомі речі об’єднані або змішані; коли межі їхніх ділянок зсунуті або ще якимось способом нерозпізнавані чи коли вони від третьої особи переймають легат або інший цілий об’єкт, чи ж зібрали його самі або передали взаємно один одному.

§ 641. Завжди, коли одне і те саме право неподільно належить декільком особам, виникає об’єднання. Об’єднання завжди стосується речей, як наприклад товариство завжди стосується тільки осіб.

§ 642. Залежно від того, чи випадково, чи з попередньої взаємної згоди формується об’єднання, визначаються права і обов’язки співвласників, тобто з самої природи речей чи з волевиявлення, на якому це об’єднання ґрунтується, чи то договір, чи розпорядження останньої волі.

§ 643. Поки всі співвласники погоджуються, вони становлять тільки одну особу і мають право розпоряджатися спільною річчю на свій розсуд; як тільки вони неодностайні, жоден співвласник вже не може розпоряджатися часткою іншого; так що той, що хоче запровадити зміни, має поступитися тому, що проти.

§ 644. Якщо запропонована зміна така, що від неї залежить збереження чи краще використання речі, то вирішальною є більшість голосів. Цю більшість голосів рахують не за кількістю співвласників, а за величиною їхніх часток.

§ 645. Втім ті, хто голосував проти, мають право вимагати або ліквідації об’єднання, або, якщо вона була б не на часі, забезпечення компенсації майбутніх збитків.

§ 646. При рівній кількості голосів перевагу має голос того, хто готовий відповідати за всі збитки і забезпечити кращі Гарантії. В іншому разі рішення можна ухвалювати жеребом, його може винести мировий посередник або суддя.

§ 647. Спільні доходи і зобов’язання визначаються у співвідношенні до часток. У разі сумніву частки розглядаються як рівні. Хто стверджує протилежне, повинен це довести.

§ 648. Кожен учасник є повним власником своєї частки. До тієї пори, поки він цим не порушує права своїх спільних власників, він може з власної волі і незалежно передавати її чи доходи від неї під заставу, заповідати або інакше відчужувати.

§ 649. Кожен співвласник повноважний наполягати на звітуванні, розподілі доходу і навіть ліквідації об’єднання, якщо він вже не погодився на інший розвиток подій і якщо право, яке належить багатьом, взагалі може бути розділено.

§ 650. Оскільки розподіл передбачає наявність існуючого об’єднання, то його не можна здійснити, поки об’єднання заперечується. Отже хто хоче претендувати на спадкову або іншу частку, той має довести своє право на спадок або на спільну власність.

§ 651. Той учасник об’єднання, який управляє спільною річчю, пови¬нен звітувати про це. Судовий порядок визначає, як погоджувати облік, як оскаржувати і коментувати його недоліки і який взагалі дальший процес.

§ 652. Зазвичай має бути поділено самі речі, наприклад вирощений виноград або зібране зерно. Але якщо такий спосіб поділу неможливий або неприйнятний для співвласників, то вони мо¬жуть отримати їхню грошову вартість і пропорційно поділити її між собою.

§ 653. Якщо після припинення узуфрукту плоди останнього року розподіляють; то передусім з доходу утримують потрібні для вирощування кошти, а чисту решту розділяють між власниками і вибулим узуфруктарієм чи його спадкоємцем через певний проміжок часу.

§ 654. Як правило, кожен співвласник має право вийти з об’єднання, проте він не може робити це в неблагополучний час або на шкоду іншим і повинен взяти відповідну до обставин відстрочку, якої не можна уникнути.

§ 655. Якщо співвласник через відповідний договір або правомочну дію зобов’язав себе до тривалого продовження об’єднання, то хоча він і не може вийти до спливу відповідного часу, саме тільки це зобов’язання, як і інші зобов’язання, припиняється і розповсюджується на спадкоємців тільки в тому разі, якщо вони самі на це згодилися. Зобов’язання на участь у нескінчен¬ному об’єднанні не може існувати.

§ 656. При поділі спільної речі, який проводять після скасування об’єднання, не діє жодна більшість голосів. Розподілено має бути так, щоб задовольнити кожного спільного власника речі. Якщо вони не можуть дійти згоди, то рішення ухвалює миро¬вий суддя, суддя або за допомогою жереба.

§ 657. Суддя або мировий суддя також вирішує, чи при поділі ділянок або будівель певному співвласникові для використання його частки потрібен або не потрібен сервітут.

§ 658. Якщо спільну річ не можна поділити без ризику її руйнування як речі, а співвласники не згодні стосовно приймання, то нехай таку річ буде виставлено на продаж і продано в судовому порядку. Виручені гроші ділять між співвласниками.

§ 659. При поділі ділянок чітким та незмінним способом має бути позначено межі залежно від способу розташування борони, ровів, стовпів, межових каменів, стовпчиків, дерев, насипів або горбів. Річки, гори і шляхи є природними межами.

§ 660. Щоб запобігти обманута помилці, на каменях, стовпах, палях, деревах та горбиках, що фактично служать для маркування, висікаються або під ними вкопуються хрести, герби, числа або інші знаки.

§ 661. Недостатньо, щоб спільне майно було офіційно марковане і щоб хтось отримав документи про його поділ. Співвласник тільки тоді отримує особливе майнове право на свою частку, коли документ, який відповідно укладений про це, занесено в офіційні реєстраційні книги.

§ 662. Якщо встановлені межові знаки настільки зруйновані, що виникає побоювання, що вони можуть стати нерозпізнавані, то кожен співвласник має право вимагати спільного оновлення меж. Причетних сусідів запрошують до цього, а витрати покривають усі залежно від розмірів їхніх меж.

§ 663. Хто пошкоджує маркування зі своєї вини, відповідає за спричинені збитки і за видатки на відновлення. Хто з поганим наміром їх посуває, того карають як кримінального злочинця.

§ 664. Якщо межові знаки справді стали нерозпізнаваними або при виправленні маркування виникає спір, то насамперед суд користується останнім станом володіння. Отже, кожен, хто вва¬жає себе постраждалим, може по порядку надати заперечення щодо належного йому права власності, чи спільної власності, чи іншого речового права.

§ 665. Найважливішими запереченнями при виправленні меж є, поперше, виміри та опис або навіть креслення спірної ділянки, подруге, пов’язані з цим офіційні книги й інші свідоцтва, потретє, висловлювання компетентних свідків і висновки фахівців після проведених оглядів.

§ 666. Якщо жодна зі сторін не доведе своє виняткове право володіння або власності, то суд розподіляє спірну місцевість відповідно між ними. У разі виникнення сумнівів між ними проводять пряму лінію і тоді роблять маркування.

§ 667. Якщо не може бути визначено, чи право випасання худоби, яким хтось володіє, походить від сервітуту чи зі спільної власності, то воно вважається спільною власністю, особливо якщо через дуже змішане положення ділянок зовсім нелегко було б провести поділ.

§ 668. Земельні борозни, паркани, загорожі, штахетники, мури, приватні струмки, канали, пустельні місця і інші перепони такого виду, розташовані між двома сусідніми ділянками, розглядають як спільне майно, якщо герби, написи чи клейма, або інші позначки не доводять протилежного.

§ 669. Кожен спільний користувач може зі свого боку використовувати спільний мур до половини товщини, також встановлювати там приховані двері і вбудовані шафи, якщо з протилежного боку їх навіть немає. Проте будівлі не може загрожувати небезпека через димар або плитку, а сусідові жодним чином не можна чинити перешкоди в його користуванні своєю часткою.

§ 670. Всі співвласники роблять пропорційний внесок в утримання таких спільних перегородок. Якщо десь вони подвійні або власність ділиться, кожен покриває кошти на утримання того, що належить йому.

§671. Якщо положення перегородки таке, що цеглини, рейки або ка-мені виступають спереду чи звисають або стовпчики, стовпи, опори, вкопано з одного боку, то з цього боку існує неподільна власність. Також єдиним власником муру вважається той, хто одноосібно і беззаперечно володіє іншим муром такої ж висоти і товщини, що приєднаний до першого.

§ 672.Як правило, єдиний володар не повинен по-новому зводити свій мур або штахетник, які впали. Він повинен тримати їх у доброму стані тільки тоді, якщо через пройму в межового сусіда можуть виникнути збитки. Проте кожен власник зобов’язаний потурбуватись про замикання його приміщення на замок з правого боку його головного входу і відокремлення від чужого приміщення.

§ 673. Сервітути, межові знаки і потрібні для спільного користуван¬ня документи неподільні. Сервітути освітлення і панорами, як і межові знаки, належать усім співвласникам. Документи, якщо нічого не стоїть на заваді, зберігаються у найстаршого співвласника. Інші за свої кошти отримують завірені копії.

§ 674. Сам поділ, хоч для якого б загального добра він був, не може завдавати збитків третій стороні. Всі похідні від нього права застави, сервітуту та інші майнові права реалізуються, як і до поділу. Також особисті права мають в повному обсязі свою попередню силу та дію стосовно зобов’язаних осіб і їхніх наступників, які їх репрезентують.

§ 675. Отже те, що хтось винен об’єднанню або спадщині, він не може сплатити окремим співвласникам. Такі борги повинні бути сплачені цілому об’єднанню або тому одному, хто його офіційно репрезентує.

§ 676. Те, що вище описано про об’єднання взагалі, можна застосовувати і до прав, які належать сім’ї як об’єднанню, наприклад фундації, фідеїкоміси, документи тощо.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь