Про обов’язкові частки

Лучший реселлер-хостинг



Сімнадцятий основний розділ
Про обов’язкові частки


§ 562. Особами, яких заповідач зобов’язаний згадати у своєму роз-порядженні останньої волі певною часткою, передусім є його діти, за їхньої відсутності — його батьки, нарешті його дружина або її чоловік, навіть якщо його діти та батьки ще живуть.

§ 563. Обов’язки, які батьки мають стосовно своїх дітей, діти стосовно своїх батьків, а подружжя одне стосовно другого ще за життя, вже були чітко визначені в Третьому і Четвертому основних розділах Першої частини. Вони також повинні згадати одне одного на випадок смерті. Стосовно цього обов’язку закон об-межує права власника.

§ 564. Назва діти охоплює також внуків та правнуків, а назва батьки — всіх дідусів і бабусь. Між чоловічою і жіночою статтю, шлюбним та нешлюбним народженням немає різниці, поки порядок, черга і право законної черги на спадок стосується справді цих осіб.


§ 565. Частина спадку, яку мають право вимагати ці особи, називається обов’язковою часткою; а вони з огляду на це називаються законними спадкоємцями.

§ 566. Такою обов’язковою часткою закон визначає неповнолітній дитині половину, кожній повнолітній — третину того, що в тому чи іншому випадку мало б бути надано за законом у разі відсутності заповіту.
§ 567. Обов’язковою часткою, яка належить батькам, є третя частина від усього залишеного спадку, отже, незважаючи на наявне розпорядження останньої волі, кожному законному спадкоємцеві по лінії зростання належить чиста третя частина від того, що було б йому надано за законною чергою спадкування у разі відсутності такого розпорядження.

§ 568. Обов’язковою часткою чоловіка чи дружини є третина того, що належало б йому або їй у разі відсутності заповіту. Якщо немає дітей, то чоловік або дружина стають повним та необмеженим спадкоємцем обов’язкової частки, якщо є діти, то він отримує право на користування.

§ 569. Щоб правильно виміряти обов’язкову частку, слід точно описати і належно оцінити всі рухомі і нерухомі речі, всі права і вимоги, які заповідач міг вільно передати своїм нащадкам, навіть все те, що спадкоємець чи леґатарій винні на користь спадкової маси.

§ 570. Чуже майно і все, що померлий не міг вільно заповісти іншим, не зараховується у спадщину. Борги, старі обтяження і такі права, які зникають разом із заповідачем, при всіх відраховуються зі спадкової маси.

§ 571. Обов’язкова частка передається законним спадкоємцям перед тим, як виконуються інші зобов’язання за заповітом і всі відрахування, які виникають з останньої волі. Якщо речі, які пере-даються у спадок, подільні, то законні спадкоємці отримують свої частки в них, якщо ж вони неподільні, то вони отримують за загальною вартістю цих речей.

§ 572. Все, що законні спадкоємці дійсно отримують через легати, фідеїкоміси, субституції, спадкові угоди чи інші розпорядження заповідача, враховується при визначенні їхньої обов’язкової частки. Проте обов’язкова частка не може бути обмежена жодною умовою чи обтяжена будьяким чином.

§ 573. Те, що законний спадкоємець під час життя заповідача отримував через його щедрість як щорічний внесок або якимось іншим чином, не зараховується до обов’язкових часток.

§ 574. Якщо батьки сплатили борги за вже забезпечену дитину, на-дали їй придане або іншу підтримку, то такі видатки зараховуються до їхньої обов’язкової частки.

§ 575. Авансові суми, надані батькові або матері, зараховуються до обов’язкової частки тільки на чітку вимогу заповідача.

§ 576. Якщо подружня пара у своїй шлюбній угоді вказала дії на випадок смерті, то той, хто залишився жити, не претендує на обов’язкову частку.

§ 577. Спадкова угода, як і розпорядження останньої волі, не може порушувати права на обов’язкову частку. Також і через опікунську субституцію батько не може позбавити матір обов’язкової частки.

§ 578. Хто відповідно до Десятого основного розділу або через свій стан, або через свої протизаконні дії нездатний успадковувати, також не може претендувати на обов’язкову частку. Його частка переходить до загальної спадкової маси.

§ 579. Крім того, ще деякі причини можуть позбавити від обов’язкової частки. Дитину можуть позбавити спадку:
1)якщо вона відходить від християнської віри;
2)якщо вона подає на свого батька або на свою матір до суду через цивільний або кримінальний злочин, за винятком зради Батьківщини, або якщо привселюдно звинувачує їх у такому злочині;
3)якщо вона посягає на життя своїх батьків або й дійсно піднімала на них руку;
4)якщо вона не надавала їм допомогу в ворожому полоні або в іншому нужденному становищі;
5)якщо вона скоїла інцест по лінії, що зростає.
6)якщо через негідні або погані вчинки вона завдала батькам стільки збитків, скільки б становила її обов’язкова частка;
7)якщо вона входить до негідної компанії;
8)якщо донька відмовляється від пристойного одруження і стає продажною дівицею.

§ 580. Навіть якщо хоча б один із цих проступків скоєно тільки проти когось одного з батьків, то другий має право позбавити нечемну дитину обов’язкової частки.

§ 581. Батьків можуть позбавити обов’язкової частки:
1)якщо вони покинули християнство;
2)якщо вони своїй дитині або зовсім не надавали, або з умислом надавали погане виховання, яке призвело до труднощів, або й взагалі залишили дитину в великій нужді;
3)якщо вони неправдиво і зловмисно звинувачують дитину в кримінальному злочині;
4)якщо вони посягають на життя дитини, її чоловіка чи дружини або її нащадка;
5)якщо вони підтримували зрадливі стосунки з її чоловіком або з його дружиною.

§ 582. Якщо насправді виникає одна або декілька з цих причин позбавлення спадку між батьками та дітьми, то обов’язкова частка втрачається не відразу сама по собі. Заповідач повинен дати розпорядження про позбавлення спадку в своєму заповіті і чітко навести законну причину.

§ 583. Чоловікові або дружині не належить обов’язкова частка:
1)з будь-якої причини, яка є причиною для позбавлення спадку дітей і батьків;
2)якщо він/вона винні в порушенні подружньої обітниці;
3)якщо одне з подружжя негідно покинуло другого;
4)якщо одне з подружжя дало привід до постійного розділення подружнього співжиття.
У цих випадках проступок одного з членів подружжя не скасо-вується таким самим проступком другого.

§ 584. Причина позбавлення спадку завжди має бути доведена спад-коємцеві, ґрунтуватися на букві та змісті закону, в іншому разі виключений законний спадкоємець має право вимагати свою обов’язкову частку. Стосовно інших розпоряджень він не може оскаржити з цих причин заповіт.

§ 585. Також у разі, коли законному спадкоємцеві заповіли неповні-стю належну йому обов’язкову частину, заповіт зберігає свою правову силу; хоча обмежений у правах законний спадкоємець може клопотатися про доповнення своєї обов’язкової частки.

§ 586. Батьки та чоловік або дружина можуть бути повністю не враховані в заповіті, через це він не стає недійсним. У цьому випадку обов’язкова частка надається зі спадкової маси і пропорційно стягується з частин спадку та відмов. Проте дитину не можна не згадати в заповіті. Заповідач повинен заповісти їй або позбавити її обов’язкової частки, в іншому разі цілий заповіт недійсний.

§ 587. Марнотратного спадкоємця заповідач за законом може позба-вити обов’язкової частки, якщо існують побоювання, що його обов’язкова частка головно потрапить до рук його кредиторів, проте тільки так, щоб частка належала його дітям.

§ 588. Спадкоємцеві за законом, якого позбавили його обов’язкової частки, не можна відмовляти в потрібному утриманні. Таке утримання повинні надавати зі спадку батьки дітям, а діти своїм безпомічним батькам. Такий самий обов’язок має нерозлучене подружжя стосовно одне одного.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь