Про підпризначеного спадкоємця і фідеїкоміси

Лучший реселлер-хостинг



Дванадцятий основний розділ
Про підпризначеного спадкоємця і фідеїкоміси

§ 397. Заповідач у заповіті може вказати разом з першим спадкоєм¬цем інших, які в певних випадках можуть посісти його місце. Таке призначення називається субституцією.

§ 398. Власне може статися, що призначений спадкоємець помирає раніше від заповідача або що він не отримує визначений для нього спадок з інших причин. Саме для таких випадків заповідач називає підпризначених (наступних) спадкоємців, таким чином призначаючи, якщо перший не стане спадкоємцем, другого, якщо ним не стане другий, то третього і т. д. спадкоємця.

§ 399. Також батьки мають право призначати підпризначених спадкоємців для своїх неповнолітніх, божевільних або несповна розуму дітей, якщо останні самі не мають дітей, на випадок, якщо вони помруть неповнолітніми, божевільними або несповна розуму і внаслідок цього залишаться нездатними заповісти самим.

§ 400. Зрештою, заповідач може зобов’язати спадкоємця, щоб він ні відчужував прийнятий спадок, ні заповідав його; він може зобов’язати його, щоб він після своєї смерті передав його другому призначеному спадкоємцеві, а на того покласти обов’язок стосовно третього спадкоємця.

§ 401. Цими трьома способами може відбуватися підпризначення спадкоємця. Перший — загальна, другий — опікунська, третій — фідеїкомісарна субституція.

§ 402. Загальну субституцію може застосовувати кожен заповідач щодо кожного спадкоємця та навіть серед співспадкоємців. Проте вона не повинна приховано охоплювати жодну іншу субституцію. Якщо заповідач виразив тільки один випадок, коли спадкоємець не може вступати у свої права, то інший випадок, коли він не може бути спадкоємцем, виключається, і навпаки.

§ 403. Оскільки підпризначений спадкоємець першого підпризначено¬го спадкоємця також стає на місце спадкоємця, власне на випадок, що обоє зникають зі смертю або інакше, то обов’язки, що покла¬далися на спадкоємця, поширюються також на підпризначеного спадкоємця, якщо це не такі обов’язки, які за чіткою волею запо¬відача стосуються винятково особистості спадкоємця.

§ 404. Якщо співспадкоємці призначені взаємними підпризначе ними спадкоємцями, то припускається, що заповідач при ви-значенні належних частин хотів повторити їх і в субституції. Якщо ж у субституції названий ще хтось, крім співспадкоємців, то частини спадку однакові для всіх.

§ 405. Опікунська субституція може бути як по батьківській, так і по материнській лінії, якщо дитині випадає майно чи від однієї, чи від другої лінії. Для майна з інших джерел призначають підпризначеного спадкоємця через лінію батька.

§ 406. Проте через таку субституцію не можна обходити всіх законних спадкоємців дитини. Якщо існують діти братів чи сестер або інші такі ж близькі чи ближчі кровні.родичі, то хоча б одному з них має бути передано власне вільне майно спадкоємця, який не може заповідати сам.

§ 407. Якщо заповідач заборонив спадкоємцям або леґатаріям заповідати отриманий спадок, то вони не мають права нічого з нього відчужувати і повинні зберігати отримане таким способом для його власних законних спадкоємців. Заборона відчужувати річ не обмежує права її заповідати.

§ 408. Якщо спадкоємцеві лише загалом вказано, що з того, що зали-шиться після його смерті від прийнятої спадщини, він повинен знову передати визначеному підпризначеному спадкоємцеві, то для нього має зберігатися і в потрібному випадку бути за-безпечена щонайменше четвертина спадку.

§ 409. Черга, за якою фідеїкомісарні підпризначені спадкоємці ідуть одне за одним, якщо вони всі сучасники заповідача, зовсім не буде обмежена, вона може поширюватися на третього, четвер-того і далі.

§410. Якщо це не сучасники, а такі підпризначені спадкоємці, що на час укладеного заповіту ще не народилися, то ця фідеїкомісарна субституція може поширитися аж до другого ступеня, що стосується грошових сум, капіталів та інших рухомих речей. Стосовно нерухомості, то вона чинна тільки для першого ступеня.

§ 411. Загальна субституція припиняється, як тільки призначений спадкоємець прийняв спадок, тоді як опікунська, як тільки підопічний досяг повноліття або до божевільного повернувся розум. Нарешті фідеїкомісарна припиняється, коли вже не залишилося жодного із законно визначених спадкоємців. Загальна субституція охоплюється в кожній опікунській та у фідеїкомісарній субституції.

§412. Капітали, земельні ділянки або права, які заповідач угодою або розпорядженням останньої волі визначає як такі, що доходи з них на всі майбутні часи визначаються або для загальнокорисних установ, як наприклад духовні установи, школи, лікарні або притулки для бідних, або для утримання певних осіб, називаються фундаціями. Фундації не можна плутати з субституціями.

§413. Фідеїкоміс — це таке розпорядження, за яким визначене майно закріплюється за всіма або багатьма майбутніми поколіннями як невідчужуване майно родини. Без особливого схвалення законодавчої влади такий порядок не може бути прийнято.

§414. Фідеїкоміс — це або право першородства, або майорат, або сеньйорат, залежно від того, чи його установник визначив його спадковість для першонародженого зі старшої лінії, чи, незважаючи на першородство, для найстаршого за роками, проте все ж з ближчої лінії, чи, зрештою, незважаючи на лінії, для найстаршого з родини.

§ 4 15. У випадку первородства молодша лінія отримує фідеїкоміс тільки після того, коли згасла старша лінія, так що брат останнього власника повинен поступитися його синам, внукам та правнукам. В сумнівному випадку первородство припускається швидше як майорат або сеньйорат, а майорат, знову ж таки, швидше, ніж сеньйорат.

§416. Установник може повністю змінити чергу спадку і назвати останнього народженого з найстаршої лінії, або наймолодшого з усіх ліній, або взагалі того, хто найближчий або до першого отримувача, або до останнього володаря.

§417. Якщо установник виразив свою волю не досить чітко, то більшу увагу звертають на останнього володаря, ніж на першого отримувача. Якщо є декілька осіб з однаковим статусом, то вирішальним стає старший вік. В останню чергу орієнтиром є порядок законної черги спадку.

§ 418. Потомки жіночої статі, як правило, не претендують на фідеїкоміс. Проте якщо установник чітко вказав, що після згасання чоловічого роду фідеїкоміс повинен перейти до жіночих ліній, то він відходить найстаршій дочці останнього володаря. Після її смерті він переходить до її спадкоємців чоловічої статі, а за їхньої відсутності — жіночої в порядку, прописаному для чо-ловічих прийдешніх поколінь.

§ 419. Якщо фідеїкоміс складається з певної суми, то така властивість має бути виражена у відповідній розписці; якщо він складається із земельної ділянки, то його слід занести до офіційних реєстраційних книг, інакше фідеїкомісарний капітал не мож¬на буде виплатити з належною за законом ретельністю чи ж фідеїкомісне майно не можна відчужувати далі.

§ 420. Стосовно всіх речей, які належать до фідеїкомісного майна, має бути укладено офіційний і завірений опис з самого початку або одразу дописано та зберігатися в суді. Така інвентаризація стає орієнтиром у разі змін володіння і відокремлення фідеїкомісу від необтяженого майна. За це відповідає наступник.

§421. Через встановлення фідеїкомісу не припиняється ні право раніше зареєстрованого кредитора, ні свобода установника фідеїкомісу змінити свою волю. І навіть більше, його воля вважається відкликаною, якщо після цього в нього в шлюбі народився спадкоємець чоловічої статі.

§ 422. Власність щодо майна, переданого у фідеїкоміс, розділяється між всіма претендентами і між відповідним володільцем фідеїкомісу. Першим належить тільки право прямої власності, а останньому також власність з правом користування.

§ 423. Пряма власність надає претендентам на фідеїкоміс право вимагати депонування в суді розписок про фідеїкоміс, заявляти в суді про погане управління майном, що належить до фідеїкомісу, призначати спільного куратора фідеїкомісу для репре-зентації інтересів опікуна або піклувальника неповнолітнього претендента або потомства, одне слово, вживати потрібних заходів для Гарантування цілісності майна.

§ 424. Володілець фідеїкомісу має всі права і обов’язки власника-корис- тувача. Він користується всіма плодами і несе всі зобов’язання. Він не відповідає за зменшення майна, яке сталося не з його вини, але й не отримує доходу від будь-якого приросту.

§ 425. Володілець фідеїкомісу може офіційно відмовитися від свого права за себе і за своїх ще не існуючих потомків, але не за свою дитину в материнській утробі. Якщо він віддає в заставу плоди з фідеїкомісу, то застава вважається чинною лише на ту частину, яку він мав право зібрати, але не на ту, яка належить наступникові.

§ 426. Фідеїкоміс може бути відчужено не інакше, як тільки за од¬ностайної згоди власника-користувача і всіх претендентів. Претендентів у цьому випадку треба запросити указом. Якщо жодного з претендентів більше немає, то пряма власність об’єднується з власністю з правом користування і власникко- ристувач може відчужувати майно спадкового маєтку на власний розсуд.

§ 427. Основне майно, призначене для фундації, яке може складатися з капіталів або нерухомості, в жодному разі не можна розтрачати, навіть за згоди власника і тих, для кого воно було визначене. В цьому випадку держава бере збереження майна на себе.

§ 428. Володілець фідеїкомісу може обмінювати земельні ділянки на інші; він може надавати їх за належні відсотки або передавати в спадкову оренду. Отримані при цьому кошти вкладаються як капітал фідеїкомісу.

§ 429. Крім того, він має право перетворювати нерухоме майно фідеїкомісу на капітал, а з важливих причин навіть перевести його третину в борг.

§ 450. Вартість нерухомого майна фідеїкомісу, яке має бути обмінене, переведене в гроші чи заборгованість, визначається або через публічний аукціон, або через шестирічний чистий дохід і ви¬раховується у розмірі п’яти відсотків.

§ 451. Підтримка народжених пізніше дітей, гарантування утримання на випадок овдовіння для дружини володільця фідеїкомісу або його найближчого наступника, збереження пошкодженої часом або випадком будівлі, потрібна допомога в інших нещасних випадках або при управлінні на офіційній посаді є причинами, які надають володільцеві фідеїкомісу право заборгувати третину.

§ 432. Щоб через зміни, наведені в 428-му та наступних параграфах, не були порушені права третіх осіб, у будь-якому такому випадку вимагається запитати про це двох або трьох з найближчих і найстарших претендентів, до того ж найкраще з різних ліній, як і отримати дозвіл належної судової установи. Заборгування понад третини може відбуватися тільки з дозволу всіх відомих претендентів або їхніх кураторів.

§ 433. Діти володільця фідеїкомісу в цьому випадку вважаються свого роду відсутніми претендентами або їх репрезентують щодо фідеїкомісу взагалі через куратора. Сторона, яка через рішення першої інстанції вважає порушеними свої права, може звер¬татися до суду вищої інстанції.

§ 434. Якщо надано згоду заборгувати фідеїкоміс, то терміни по-вернення коштів має бути встановлено і визначено так, щоб щороку погашувалось щонайменше чотири — п’ять відсотків цього боргу.

§ 435. Борги, які допустив володілець фідеїкомісу без дозволу суду, не впливають на його наступника. Проте він зобов’язаний надати добросовісному володареві належну компенсацію всіх витрачених на фідеїкоміс коштів і надати частину добутих останнього року плодів спадкоємцям свого попередника так, як їх надають спадкоємцям іншого узуфруктарія. Раніше сплачені відсотки й інші витрати не можуть нараховуватися наступникові.

§ 436. Фідеїкоміс припиняється, коли гине або повністю відчужується майно фідеїкомісу, коли при зміні власника-користувача ні новий володар фідеїкомісу, ні претенденти протягом трьох років не подали підтвердження, зрештою, коли всі названі в установчому листі лінії вимерли.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь