Про права і обов’язки між господарями та слугами

Лучший реселлер-хостинг



Шостий основний розділ
Про права і обов’язки між господарями та слугами

§ 266. Майже кожне домашнє господарство мас потребу в слугах, які за визначену зарплату беруть на себе частину домашніх справ; хоч якими б різноманітними були ці справи, обов’язки всіх слуг збігаються в тому, що вони повинні бути уважні, старанні та вірні і в міру своїх сил сприяти всьому найкращому для своїх господарів.

§ 267. Власне голові дому належить приймати на роботу слуг, у той же час діє правова презумпція, що вибір слуг жіночої статі передається жінці дому.

§ 268. Жодного потенційного слугу не можуть прийняти на роботу без наказу про звільнення, чи довідки про звільнення від попереднього господаря, або без іншого надійного свідоцтва про його діяльність.

§ 269. Господар повинен взяти на зберігання наказ про звільнення чи свідоцтво прийнятого слуги і видати йому для його впевненості відповідну розписку.

§ 270. Хто свідомо виготовляє слузі неправдиве свідоцтво або зі своєї вини приводить в дім непевного слугу, той підлягає суворій відповідальності перед поліцією і відповідає також за всі завдані цим збитки.

§271. Хто не може самостійно керувати власними справами і перебуває під владою іншого, не може без його дозволу йти на будь-яку службу; вважається, що таку згоду надано через визначений законом строк, якщо неповнолітня особа, яка перебуває під владою батька чи опікуна, або навіть дружина перебувають у такому становищі, коли вони наймом повинні забезпечувати собі потрібне утримання.

§ 272. Хоча договір про службу дійсний навіть на основі усної домовленості, все ж перевага в разі виникнення спорів належить тому господареві і тому потенційному слузі, які зможуть довести своє право письмовим договором або наданою і отриманою платою при наймі.

§ 273. Цю плату при наймі або так званий завдаток слід розглядати як частину майбутньої зарплати, що, як правило, утримується з зарплати.

§ 274. Господар, який, незважаючи на свою згоду, все ж не приймає придатного слуги, втрачає завдаток, а слуга, який не приступає до служби зі своєї вини, повинен віддати завдаток у подвійному розмірі. Обоє зобов’язані компенсувати доведені спричинені збитки.

§ 275. Угодою, укладеною між господарями та слугами, визначається, в чому полягають служіння і зарплата, а також як довго повинна тривати служба. Проте в цій угоді не повинно бути нічого протизаконного.

§ 276. В Австрійській державі не допускається ні кріпацтва, ні рабства.

§ 277. Якщо взаємні права і обов’язки господарів та їхніх слуг не визна¬чаються достатньою мірою ні угодою, ні довідкою про прийом на роботу чи так званою довідкою про службу, то закон приписує, що служники і інші слуги, які охоплюються терміном прислуга, зобов’язані брати на себе будь-яку посильну домашню та польову роботу.

§ 278. Учнів, підмайстрів і всіх інших помічників ремісників, торговців та митців, хоч як би вони називалися, не можна примушувати до виконання доручень, які суперечать їхнім професійним справам або взагалі статутам Гільдій.

§ 279. Домашнім службовцям або таким особам, яких прийняли на роботу для обслуговування чи супроводу господарів і яким домашня прислуга відповідно підпорядкована, повинні підпорядковуватися всі домашні справи, які не суперечать їхньому безпосередньому призначенню.

§ 280. Домашні справи, які можуть переймати вихователі, особисті лікарі та хірурги, капелани, секретарі, економісти, бухгалтери й інші домочадці, що служать більше силами розуму, а не тіла, визначаються окремо щодо кожної служби та роду діяльності.

§ 281. За потреби кожна особа, яка перебуває на службі, зобов’язана замінити відповідну позицію іншої особи; проте і кожен господар зобов’язаний надавати своїм слугам потрібний час для відвідування служби Божої і для турботи про своє здоров’я.

§ 282. Хто поступив на службу і перед цим не дійшов згоди зі своїм господарем про зарплату, яка відповідно полягає в харчуванні, проживанні, одязі та грошах або в інших речах, той ніколи не може чогось вимагати, окрім того, що отримував його попе-редник на цьому місці або що отримують інші особи на такій самій службі в тій самій місцевості, він повинен вдовольнятися навіть найменшими зі звичайних відшкодувань.

§ 283. Якщо тривалість служби не визначається угодою або видом самої служби, то закон визначає таку тривалість в сільській місцевості як рік, а в столицях як шість тижнів; збитки, які виникають через раніше звільнення або залишення служби, повинен компенсувати той, хто їх спричинив.

§ 284. Господар та слуга, які не хочуть продовжувати угоду після завершення обумовленого або визначеного законом терміну, повинні повідомити про це завершення в містах за чотири тижні, а в селах за шість місяців до цього.

§ 285. В деяких випадках господар і слуга мають право обмежити термін повідомлення до чотирнадцяти днів: господар має на це право, коли слуга виявився непридатним до служби; коли він має пристрасть до гри, алкоголю, гуляння чи веде якийсь інший непо¬рядний спосіб життя; якщо він необережно поводиться з вогнем та світлом, має погані стосунки з іншими слугами, також після чотирнадцятиденного повідомлення можна відпустити зі служби вагітну незаміжню жінку, але слід вважати на безпеку плоду.

§ 286. Господар повинен відпустити слугу після чотирнадцяти днів з часу повідомлення, якщо той не отримав зарплати у визначений час чи щонайменше чотирнадцять днів по тому; або коли з ним без причини поводилися суворо чи лаяли його.

§ 287. Слуга в селах, який хоче одружитися або розпочати власне господарство, повинен повідомити про завершення своєї служби тільки за шість тижнів перед цим.

§ 288. Негайно і без повідомлення господар може звільнити слугу, якщо той потрапив на службу, надавши, як виявилось, неправдивий наказ про звільнення або інше підроблене свідоцтво; якщо він порушує домашній спокій; якщо він ображає свого господаря; якщо оговорює його або суперечить його наказам; якщо підбурює до злого інших домочадців або винний у зловживанні довірою.

§ 289. Господар не має права без офіційного повідомлення звільняти слугу через те, що той захворів; ба більше, він зобов’язаний виказати йому всю можливу підтримку щонайменше за рахунок вже заробленої платні або іншого майна слуги; якщо цього майна не вистачає, або якщо домашні умови господаря не дозволяють це зробити, або існує небезпека зараження, то господар може і повинен скористатися допомогою громадських благодійних медичних установ.

§ 290. Слуга може полишити службу без повідомлення, якщо через важку хворобу він хоче знайти собі притулок деінде; якщо йому відмовляють в обумовлених харчуванні та платні; якщо йому загрожують жорстоке поводження або розбещення; якщо його несправедливо звинувачують у злочині; якщо його заставляють їздити за межі землі або покидати місце служби на довший термін, ніж триває служба.

§291. Зауваження, докори, тривале навантаження, навіть заборона виходити з дому на декілька днів належать до способів вихо-вання слуг і не дають їм права скаржитися на господаря до суду або повідомляти про завчасне припинення служби.

§ 292. Якщо момент часу, коли слузі потрібно виплачувати зарплату, не обумовлено наперед, платню нараховують в кінці кожного місяця, у разі коли слуга харчується самостійно, або кварталу в решті випадків, але в будь-якому разі її виплачують до часу виходу зі служби. Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, про кожну виплату зарплати може бути виписано розписку.

§ 293. Новорічні чи інші подарунки для слуги господар не може за-раховувати в обумовлену зарплату.

§ 294. Одяг слуги є частиною зарплати: слузі, який прослужив три місяці, належать черевики і панчохи, а за рік служби — всі предмети щоденного одягу. Проте служник не може по праву претендувати на хутра, пальта, плащі тощо.

§ 295. Слуги, яким повністю або частково довірено ведення госпо-дарства, зобов’язані завжди, а особливо перед завершенням своєї служби, надавати розрахунки, так само як ті, кому господар довірив окремі речі для зберігання, зобов’язані видати їх у належному вигляді і компенсувати будь-які збитки, що виникли з їхньої вини. Якщо щодо цих першого чи другого пунктів виникає спір між господарем та слугою, то господар може на свій розсуд затримати зарплату слузі, а в разі небез¬пеки може клопотати про його особисте затримання; проте щодо фінансової звітності вони повинні діяти за приписами, зважаючи на звітність, господар повинен поводитися згідно з приписами судочинства.

§ 296. При прийомі слуги господар зважає переважно на його придатність: з цієї причини укладена зі служником угода закінчується зі смертю служника, і його спадкоємці не можуть мати жодних претензій, окрім невиплаченої заплати. Проте у свою чергу служник зважає на структуру домашнього господарства, де він служить, і через це угода про службу продовжується навіть після смерті господаря аж до її завершення.

§ 297. На час законного завершення служби господар зобов’язаний видати кожному слузі довідку про його діяльність під час служби і відповідати перед усіма за достовірність цього документа; якщо служник незадоволений цією довідкою, то він може протягом чотирнадцяти днів звернутися до найближчої установи поліції по кращу.

§ 298. Якщо господар має скаргу на слугу або слуга на господаря, що стосуються угоди про службу, то її слід озвучити в тридцятиденний термін, рахуючи з дня виходу зі служби. Якщо цей час вже минув, то ні один, ні другий не можуть подати таку скаргу до суду.

§ 299. Якщо йдеться про те, щоб швидко відновити зруйнований спокій та порядок у домі, перевірити раптовий розрив між госпо¬дарем і слугою, різкіше наказувати за проступки або навіть покарати за злочин, то слід у першу чергу звернутися в поліцію, а вже потім — до кримінального суду.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь