Про права подружжя

Лучший реселлер-хостинг



Третій основний розділ

Про права подружжя

§ 58. Держава підтримує своє тривале існування через шлюбний союз: цей союз утворюється, коли чоловік і жінка укладають чинну шлюбну угоду, це означає, що вони відповідно до закону виражають свою волю впродовж цілого життя залишатися разом, разом народжувати та виховувати дітей, а також забезпечувати одне одному взаємну підтримку.

§ 59. Заручини або попередня обіцянка одружитися, хоч би за яких обставин та умов це відбувалося, не тягне за собою жодного правового зобов’язання до укладання шлюбу чи інших дій щодо того, хто відмовився від шлюбу.

§ 60. Тільки тій стороні, яка не надала жодних обґрунтованих при¬чин на відмову від шлюбу, залишається зобов’язання на компенсацію збитків, якщо доведено, що вони виникли з причини відмови від шлюбу.

§61. Права та обов’язки подружжя визначаються кінцевою метою їхнього союзу, позитивним правом та укладеними домовленостями, передусім одружені люди однаковою мірою зобов’язані виконувати подружній обов’язок і вірність.

§ 62. Чоловік — голова подружнього союзу: з цієї причини йому належить управляти та займатися домашніми справами. Але також його обов’язком є забезпечувати жінці відповідне утримання залежно від його майнового стану і захищати її інтереси у всіх можливих випадках.

§ 63. Жінка бере прізвище чоловіка і користується правами, надани-ми його положенням; вона повинна також проживати там, де проживає її чоловік, допомогати йому в його комерційних та побутових справах, і наскільки цього потребує домашній устрій, сприяти виконанню його розпоряджень і виконувати їх.

§ 64. Від осіб, які позбавлені розуму, як і від тих, які нездатні зріло мислити, не можна очікувати достовірного вираження своєї волі. З цих міркувань божевільні та слабоумні, діти й неповнолітні не здатні укладати шлюб.

§ 65. Згода на шлюб недійсна також тоді, коли її здобуто навмисно через силу чи страх, або коли її виманили хитрістю через введення в оману щодо особи майбутнього чоловіка або жінки, або отримали від викраденої і ще не випущеної на волю особи.

§ 66. Якщо чоловік після шлюбу з’ясовує, що його дружина перед цим вже завагітніла від іншого, він може вимагати, щоб його шлюб визнали недійсним. Якщо ж він живе разом зі своєю дружиною, незважаючи на цю вагітність, то таким чином він позбувається свого права оскаржити дійсність шлюбу. Така скарга також не може існувати, якщо чоловік одружився із, як далі з’ясувалося, вагітною вдовою раніше, ніж минуло десять місяців з часу, як вона стала вдовою.

§ 67. Всі інші справжні чи надумані помилки подружжя не можуть похитнути чинності шлюбної угоди; наречені повинні з обе-режністю та розумом підходити до справи і в будь-якому разі очікувати виконання встановлених або погоджених за домов-леністю умов.

§ 68. Також неспроможність виконувати подружній обов’язок нале-жить до природних перешкод для шлюбу: проте тут фізична нездатність має існувати вже на час укладеної шлюбної уго¬ди; лише тимчасова або та, яка постала під час шлюбу, навіть невиліковна неспроможність, не може розірвати вже чинний подружній зв’язок.

§ 69. В один і той самий час чоловік може бути одружений лише з однією жінкою, а жінка лише з одним чоловіком; хто вже був одружений і хоче вступити в другий шлюб, повинен законним способом довести повне розірвання подружнього зв’язку.

§70. Між кровними родичами як через висхідну, так і через низхідну лінії, а також між рідними і зведеними братами та сестрами шлюб неможливий у жодному разі: ця перешкода для шлюбу по крові поширюється також на дітей братів та сестер, ба більше, навіть на близьких родичів бічних ліній, незважаючи на те, чи народжені вони в шлюбі, чи поза ним.

§71. Чоловік і жінка, зважаючи на шлюбний союз, сприймаються як одна і та сама особа; з цієї причини навіть тоді, коли їхній союз розривається, ні чоловік, ні жінка не можуть одружувати¬ся з родичами одне одного в наведених заборонених ступенях, однак між родичами одного з подружжя та родичами другого з подружжя, оскільки відсутнє споріднення, немає жодних пе-решкод для укладення шлюбу.

§ 72. Подружні угоди між християнами — мешканцями цієї землі — та особами, які не сповідують християнську релігію, самі по собі недійсні.

§ 73. Представники духівництва, які призначені у високі чини, а та-кож особи, що належать до релігійних орденів, обох статей, та які прийняли урочисту присягу целібату, не можуть укладати дійсні шлюбні угоди.

§ 74. Шлюб між двома особами, між якими відбулася подружня зрада, визнається недійсним. Тільки в цьому разі такий проступок має бути доведений рішенням суду або за заявленими в передбаченому законом порядку ще до укладення шлюбу свідченнями.

§ 75. Навіть якщо подружньої зради не було, але дві особи пообіцяли одна одній шлюб, і якщо вони, для того щоб досягти цієї мети, намагалися забрати життя в чоловіка чи дружини одного з них, що перешкоджають їхньому шлюбові, навіть якщо вбивство не було здійснено, то між цими особами ніколи не може бути укладено законного шлюбу.

§76. Неповнолітні або навіть повнолітні, які з будь-яких причин не можуть укладати чинний договір самі за себе, не можуть офіційно одружуватися без згоди свого батька, або у разі його смерті без згоди свого діда по батьківській лінії, або в разі смерті обох без згоди свого офіційного представника і судової установи.

§ 77. Якщо в дозволі відмовлено, а наречені почуваються цим при-гніченими, то вони мають право клопотатися про допомогу компетентного судді.

§78. Недостатній дохід, доведені або загальновідомі погані звички, заразні хвороби того, з ким прагнуть одружитися, є законними підставами для того, щоб відмовляти неповнолітнім у дозволі на одруження.

§ 79. Військовики не можуть укладати дійсну шлюбну угоду без письмового дозволу їхнього полку, корпусу або взагалі їхнього начальника.

§ 80. Кожен, на чиєму шляху немає зазначених перешкод, має право вступати в шлюб: проте оскільки часто певні перешкоди невідомі, а шлюбна угода дуже важлива для держави, то для її вчинення потрібні є оголошення про одруження та урочисте вінчання.

§ 81. Оголошення про одруження полягає в оповіщенні майбутнього шлюбу з вказанням імені або імені при хрещенні, прізвища, соціального стану та місця проживання обох заручених; таке оповіщення відбувається в три недільні або святкові дні на звичайних церковних зібраннях. Якщо вінчання не відбулося протягом шести місяців з часу останнього оголошення, то його тим більше слід повторити, оскільки за цей час легко могли виникнути нові перешкоди.

§ 82. Якщо заручені або одне з них не будуть перебувати протягом трьох місяців у церковному приході, де має відбуватися вінчан-ня, то оголошення має відбутися за місцем їхнього попереднього перебування, де вони проживали довше зазначеного строку.

§ 83. Вінчання має проводити офіційний духівник, це може бути священик, пастор, піп чи хай як він називався, або його намісник у присутності ще двох свідків.

§ 84. У випадках, коли мають вінчатися католик і некатолик, він¬чання повинен проводити католицький священик; проте на вимогу іншої сторони на цьому врочистому дійстві може бути присутній некатолицький духівник.

§ 85. Якщо заручені не можуть подати письмове свідчення про про-ведене оповіщення або якщо військовики та неповнолітні не можуть надати потрібний письмовий дозвіл на шлюб, а також якщо виникла інша перешкода для шлюбу, то духівникові під страхом суворої відповідальності заборонено проводити вінчання, допоки заручені не нададуть потрібні посвідки і не усунуть перешкоди.

§ 86. Для того, щоб у всіх були пам’ять та надійний доказ укладення шлюбної угоди, настоятелі храмів зобов’язані зареєструвати шлюбну угоду в спеціальній, призначеній для цього книзі реє-страції шлюбів, де мають бути вказані імена і прізвища, а також соціальний стан обох з подружжя та свідків, потім день, коли відбулося вінчання, і нарешті ім’я духівника, який його провів.

§ 87. З важливих причин може статися припинення дії певних перешкод шлюбу: однак це припинення, згідно із законом, чи так званий особливий дозвіл є винятковим повноваженням законодавця.

§ 88. Лише в тому разі, коли вже після укладеного шлюбу проявляється до того невідома та невирішувана перешкода, то сторони можуть або безпосередньо, або через свого духівника, навіть із приховуванням своїх імен, звернутися до владної установи відповідної землі по особливий дозвіл, який має надати їм ця установа без жодних зволікань.

§ 89. Стосовно оголошення про одруження владній установі землі в столиці та окружним управлінням у селах надається влада з важливих причин звільняти від виконання другого і третього оповіщення, якщо заручені під присягою заявляють, що їм абсолютно нічого невідомо про якусь істотну перешкоду.

§ 90. За термінових обставин владна установа землі чи окружне управління за наявності цієї присяги може переглянути і перше оголошення, а в разі, коли підтверджена близька ймовірність смерті не дозволяє затримки, вінчання може відбутися після принесення присяги за самим рішенням міс-цевого суду.

§91. Звільнення від усіх трьох оповіщень надається також тоді, коли дві особи мають намір обвінчатися, про їхнє співжиття вже раніше було відомо; у цьому разі можна через священика клопотатися про таке звільнення навіть в окружному управлінні із замовчуванням їхніх імен.

§ 92. Розриви шлюбів зовсім не байдужі державі загалом і народженим у таких шлюбах дітям зокрема; чоловік та дружина в жодному разі, навіть якщо вони досягли згоди щодо цього, не мають права самовільно розлучитися, вони лише можуть посилатися на недійсність шлюбної угоди чи повне скасування чинного зв’язку або тільки припинити подружнє співжиття.

§ 93. Недійсність шлюбу може настати винятково внаслідок пере-шкоди для нього, яка вже існувала на час вінчання. Якщо за-явлено про таку недійсність, то справу розглядає і вирішує суд округу, де фактично проживає подружжя, відповідно до його обов’язків без порушення формального процесу.

§ 94. Дійсність шлюбу підтверджується; тож наведена перешкода для шлюбу повинна бути повністю доведена, і ні одностайне зізнання подружжя не має в такому разі сили доказу; ні їхня пропозиція присягнути не може бути прийнята.

§ 95. Якщо трапляються такі випадки, то суд зобов’язаний призначити компетентну, порядну й неупереджену особу для детального вивчення обставин і для захисту шлюбу або передати такий захист прокуророві.

§ 96. Той, хто знав про прихований суттєвий проступок особи, а та¬кож та сторона, яка залякала іншу сторону чи приховала непо-внолітній вік або військовий стан, не можуть обґрунтовувати скаргу про розлучення своїми ж протиправними діями.

§ 97. Тільки невинна сторона в таких випадках має право вимагати розлучення; але вона втрачає це правб, якщо вона свідомо про-довжувала шлюбний зв’язок навіть після розкритого проступку, досягнення повноліття іншого партнера по шлюбу або після його виходу з військового стану.

§ 98. Якщо перешкода для шлюбу була така, що її можна було усунути шляхом видачі особливого дозволу, то має бути здійснено все потрібне для його невідкладного отримання; якщо ж подружжя вже неможливо спонукати до продовження шлюбного зв’язку або переважає перешкода, яку неможливо усунути, то це має встановити судове рішення.

§ 99. Якщо має бути ухвалено рішення про стійку нездатність ви-конувати подружній обов’язок, то докази мають навести компетентні фахівці, а саме досвідчені лікарі і хірурги, а залежно від обставин також і акушерки.

§ 100. Якщо за зовнішніми ознаками не вдається визначити, чи нездатність тимчасова чи стійка, то подружжю належить ще три роки прожити разом: якщо неспроможність триває протягом цього часу, то шлюбна угода беззаперечно трактується як недійсна.

§ 101. Якщо при розгляді спору про дійсність шлюбу виявляється, що одній стороні або обидвом сторонам наперед була відома перешкода для шлюбу і що вони її зумисне приховали, то винних потрібно покарати відповідно до проступку; якщо одна зі сторін невинна, то їй надається право вимагати компенсації; якщо, зрештою, в такому шлюбі народилися діти, то їм забезпечують опіку за принципами, описаними в наступному розділі про обов’язки батьків.

§ 102. Дійсний шлюб, укладений між католиками, з огляду на самі шлюбні узи може бути розірваний лише через смерть одного з партнерів; так само нерозривним є зв’язок дійсного укладе¬ного шлюбу, навіть коли лише одна зі сторін, які його уклали, сповідує католицьку віру.

§ 103. Припинення ж подружнього співжиття (розлучення), якщо обидві сторони дійшли згоди щодо цього, повинно за належ¬ної обачності бути дозволене або в разі наявності заперечень бути присуджене потерпілій стороні на законних підставах.

§ 104. Якщо чоловік і дружина вже погодили між собою розлучення та всі умови, то їм належить звернутися до свого священика і розповісти йому про своє рішення розійтися разом з їхніми мотивами.

§105. Обов’язок священика — нагадати подружжю про урочисті обіт-ниці, дані одне одному на вінчанні, та рішуче донести до їхніх сердець всі неґативні наслідки розлучення; якщо всі щонайменше три різноманітні повторювані спроби не спрацювали, то він повинен видати сторонам письмове свідоцтво, що всупереч усім застереженням вони наполягають на своєму бажанні розлучитися.

§ 106. З цим свідоцтвом подружжя повинно з’явитися особисто в суд, до якого вони належать, і подати письмове прохання про розлучення; суд схвалює запитане розлучення без дослідження мотивів та умов і реєструє його в судовому діловодстві; якщо таким чином розлучене подружжя має дітей, то суд зобов’язаний подбати про них відповідно до приписів, визначених  в наступному основному розділі.

§ 107. Якщо одна зі сторін не хоче погодитися на розлучення, а друга сторона має правові причини наполягати на цьому, то і в цьому разі повинні передувати добрі й мудрі застереження свя-щеника; якщо вони будуть марні або винна сторона взагалі відмовиться з’явитися до священика, то в цьому разі до суду подають офіційну скаргу разом зі свідоцтвом від священика та всіма потрібними доказами, а цей випадок розглядають як всі інші правові спори.

§ 108. Розлучення на вимогу одного з подружжя без погодження другого повинні бути дозволені в таких випадках: по-перше, якщо один з партнерів винен у зраді; по-друге, якщо один партнер покинув другого і протягом року не з’являється на виклик, який доставив суд, в разі, якщо його місце перебування відоме чи, якщо його місце перебування невідоме, на опублікований су-довий виклик; зрештою, по-третє, коли один партнер грубо поводиться щодо другого і при цьому поставлено в небезпеку його життя, здоров’я, істотну частину його майна або через поганий приклад, також і загальноприйняті моральні норми.

§ 109. Наведені причини, які надають право на припинення подружнього співжиття (розлучення) католикові, можуть бути достатні для повного розірвання шлюбного зв’язку людей іншого віросповідання; щонайменше ці випадки розглядають за тими ж приписами, які описані вище для тих випадків, в яких стверджується про недійсність шлюбу.

§ 110. Розлучені, які лише припинили подружнє співжиття, можуть з власної волі знову об’єднуватись. Якщо після такого возз’єднання вони знову хочуть розлучитися, вони повинні знову дотримуватись тієї ж процедури, що і першого разу. Тільки якщо шлюбний зв’язок двох людей некатолицького віросповідання було повністю скасовано за правилами їхніх релігій, а вони знову хочуть возз’єднатися, то це возз’єднання сприймається як повністю новий шлюб, і слід провести всі належні урочистості, як і при першому шлюбі.

§111. Некатоликам, отже, дозволяється одружуватися знову, проте не з тими, причиною для розлучення кого була подружня зрада, підбурювання чи інша нечестива причина.

§112. Розлучена жінка або та, яка стала вдовою через смерть чоловіка, не може вступати в інший шлюб, поки існує ймовірність її вагітності в першому шлюбі. Хоч порушення цього положення не призводить до скасування другого шлюбу, але порушниця повинна бути позбавлена всіх вигод, отриманих від першого чоловіка.

§113. Якщо в процесі розлучення між подружжям виникають спори, які стосуються укладеної угоди, поділу їхнього майна, утримання дітей або інших вимог та контрвимог, то варто спро-бувати врегулювати ці спори через мирову угоду; проте якщо сторони неможливо переконати в такому компромісі, то їхню справу передають на вирішення суду за визначеним процесом, а тим часом на дітей визначають потрібне утримання.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь