Про права та обов’язки через інших осіб і додаткові збори

Лучший реселлер-хостинг



Чотирнадцятий основний розділ
Про права та обов’язки через інших осіб і додаткові збори

§ 462. Як правило, ніхто не відповідає за чужі дії. Угоди зобов’язують лише контрагентів, і якщо хтось щось заборгував, то це відноситься до нього, а не до незв’язаного із заборгованістю.

§ 463. Проте якщо закон дозволяє або прописує комусь репрезентувати іншу особу або якщо хтось бере на себе зобов’язання відповідати за дії іншої особи, то одна особа може набути другій особі як права, так і обов’язки.

§ 464. Те, що чоловіки повинні репрезентувати своїх жінок, батьки — своїх дітей, опікуни та куратори — своїх підопічних, вже встановлено в Третьому, Четвертому і П’ятому основних розділах Першої частини. Якщо такої репрезентації не може існувати без накладення зобов’язання на довірителя, то представник має право вступити в такий обов’язок.

§ 465. Як довіритель з власної волі може набувати права і обов’язки через дії повіреного, встановлено в Четвертому основному розділі Третьої частини. Тут повинні бути визначені випадки, в яких за дорученням або згідно із законом одна особа зобов’язана відповідати за другу.

§ 466. Доручення має тотожну дію: його можна отримати, надати та прийняти через рекомендаційний договір безоплатно або за оплату через договір підряду. Хто правомірно передав іншому владу робити щось від свого імені, того сприймають так, ніби він зробив це сам.

§ 467. Отже, коли власник торгової справи, корабля, крамниці або іншого промислу довіряє управління своїми справами факторові, моряку, продавцеві або іншому уповноваженому в справах, то він відповідає за них доти, доки вони не вийшли за межі повноважень.

§ 468.Якщо управління справами доручено письмово, то обсяг повноважень встановлюється із предмета відповідного документа, наприклад з належно обнародуваної назви, з векселя чи вантажних накладних і под.

§ 469. Якщо повноваження надано не письмово, то його походження оцінюють за предметом і природою справи. Хо довірив іншому управління, щодо того припускають, що він йому також надав владу робити все те, чого вимагає управління і що зазвичай пов’язане з цим.

§ 470. Якщо власник торгової справи дозволяє своєму служникові або учневі продавати товари в крамниці або поза нею, то припускають, що вони уповноважені отримувати оплату і видавати про це квитанції.

§ 471. Проте повноваження продавати товари від імені власника не поширюється на право від його імені їх закуповувати. Також і перевізники не можуть ні отримувати вартість довіреного їм майна, ні брати в борг під його заставу, якщо це чітко не визначено у вантажних накладних.

§ 472. Господарі та голови сімей не зобов’язані безумовно оплачувати те, що від їхнього імені взяли в борг слуги або домочадці. В таких випадках боржник повинен довести здійснене замовлення.

§ 473. Якщо ж між тим, хто дає в борг, і тим, хто бере в борг, існує офіційна книга для записів, куди заносять усі позичені речі, то діє припущення, що той, хто приніс цю книгу, має повноваження брати товари в борг.

§ 474. За недозволені дії, які вчиняє управитель підприємства, власник, який не брав у цьому участі, відповідальності не несе. Проте якщо товари вилучено через порушення митних або політичних законів, то власник втрачає товари і набуває права реґресу до боржника.

§ 475. Домовласники і поміщики, як правило, не зобов’язані відшкодовувати збитки, спричинені їхніми домочадцями чи слугами. Проте якщо вони надають притулок відомому злочинцеві або приймають на роботу слугу без рекомендації, то вони відповідають за всі збитки, що виникли через таких осіб.

§ 476. Корчмарі, моряки та перевізники несуть відповідальність за збитки, яких завдали подорожньому їхні працівники в корчмі, на судні або при фрахтуванні. Якщо ж шкоду завдає один подорожній другому або вона виникає через випадок, то вони не відповідають.

§ 477. Якщо кому-небудь буде завдано шкоди внаслідок викинутого чи вилитого, то за шкоду відповідає мешканець будинку, з чийого житла викидали чи виливали.

§ 478. Через імовірну небезпеку, що вивіска, посуд чи інша річ, які вивішені чи поставлені над прохідним місцем, можуть впасти і травмувати перехожого, ніхто ще не отримує права на судову скаргу, але будь-хто має право задля загальної безпеки повідомити про цю небезпеку державну владу.

§ 479. Під додатковими зборами розуміють такі вимоги, які кредитор час від часу може заявити своєму боржникові додатково до основного боргу. Вони полягають або в приплоді, прирості, або в плодах основної речі, або у визначених відсотках за затримку, або в тому, що важливе для іншого, тобто в так званому інтересі, або, зрештою, в розмірі штрафу, який обумовила одна сторона на випадок, що друга не виконає зобов’язання.

§ 480. Наскільки з правом на річ пов’язане також право на приріст чи на плоди від неї, визначено в Другому і П’ятому основних розділах Другої частини. Через саме лишень право на річ, а саме через право до певної особи, наділений правом не набуває вимоги щодо додаткових зборів, якщо тільки немає особливого платежу або збиткової вини.

§ 481. Угоду дарування розглядають не в розширеному, а у вузькому розумінні. Наприклад, хто подарував морґ землі, не зобов’язаний віддавати також і отриманий до передачі новий приріст землі через намивання. Він навіть має право зібрати всі плоди і забрати їх собі.

§ 482 При обміні кожному контрагентові належать плоди з його речі аж до її передачі. Якщо ж одна сторона передає річ разом з плодами, то припускають, що друга сторона погодилася на те ж саме.

§ 483. Якщо при угоді купівлі-продажу покупець бере на себе ризики стосовно купленої речі, то діє припущення, що йому також відступають плоди цієї речі. За це покупець зобов’язаний сплатити продавцеві дохід з ціни, а саме відсотки.

§ 484. Крім цього випадку, відсотків як додаткових зборів можуть вимагати тільки тоді, коли або боржник погодився на них, або якщо він зволікає з виконанням основного зобов’язання. Такий додатковий збір належить кредиторові відповідно з дня згоди або з дня зволікання.

§ 485. Розмір відсотків, які ґрунтуються на договорі, визначено у Восьмому основному розділі Другої частини. Відсотки за затримку покладають на боржника, коли він не дотримався обумовленого строку оплати, або в разі, якщо термін оплати не було визначено, коли він не домовився з кредитором у день, що наступає за днем здійсненого судового повідомлення про виконання зобов’язання.

§ 486. В жодному разі не може бути отримано відсотків з відсотків. Якщо кредитор без судової вимоги про виконання зобов’язання уможливив зростання відсотків до розміру основного боргу, то право отримувати дальші відсотки з капіталу припиняється.

§ 487. Якщо завданої кредиторові шкоди не можна компенсувати від¬сотками, наприклад якщо договір не виконано або виконано не у визначений час, то кредитор може вимагати в суді так званий інтерес, і йому присуджують відшкодування спричинених через недогляд збитків або також повне задоволення, тобто компенсацію неотриманої вигоди, якої його позбавив боржник з умислу.

§ 488. Якщо контрагенти за допомогою визначення грошового чи іншого внеску хочуть уникнути правового спору, який може виникнути через визначення інтересу, то вони мають право укласти щодо цього особливу угоду і обумовити відповідний штраф на випадок, що обіцяного або взагалі не буде виконано, або його буде виконано запізно.

§ 489. Проте сума штрафу через невиконану обіцянку не може переви¬щувати довідний подвійний інтерес, а через затриману оплату — найвищі законні відсотки. Якщо інтерес не підлягає оцінці, то його визначає суддя.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь