Про припинення прав і обов’язків

Лучший реселлер-хостинг



Сімнадцятий основний розділ
Про припинення прав і обов’язків

§ 564. Право і обов’язок перебувають один щодо одного в такому стосунку, що обов’язок з одного боку припиняється тоді, коли з другого боку припиняється право, і навпаки. Як тільки припиняється обов’язок, зобов’язана особа більше нічого не винна.

§ 565. Якщо той, хто володіє певним правом, фактично отримав належне, то він у жодному разі і жодним чином не може вимагати більшого. Його право погашене. Так переважно зобов’язання припиняється, коли зобов’язана сторона здійснює те, що по-винна здійснити.

§ 566. Проти своєї волі ні кредитор не може бути змушений прийняти щось інше, ніж він може вимагати, ні боржник надати щось інше, ніж те, що він зобов’язаний віддати. Це також стосується місця, часу та способу виконання зобов’язання.

§ 567. Коли збігаються взаємні вимоги, які не лише дійсні й однорідні, а й набуті таким чином, що власне ту ж річ, яка належить одному як кредиторові, він може як боржник передати іншому, то виникає взаємне припинення зобов’язань (зарахування), яке за юридичною процедурою розцінюється як зустрічні платежі.

§ 568. Ніхто не зобов’язаний погашувати заборгованість, яка ще не дійсна (ліквідна) або ще не настала. Між дійсною і недійсною вимогами зарахування не відбувається.

§ 569. Проте і кредитор не зобов’язаний приймати одну річ замість другої. Звідси не можуть зустрічно припинятись зобов’язання щодо неоднорідних речей, наприклад вина з зерном, чи ви-значених однорідних з невизначеними, наприклад добротного коня з іншим конем. Позичені або взяті на зберігання речі взагалі не можуть бути предметом зарахування.

§ 570. Так само боржник не може зараховувати своєму кредиторові те, що той повинен сплатити третій особі, а третя особа — йому (боржникові). Навіть суму, яку хтось може вимагати з однієї державної скарбниці, не можна зарахувати як оплату, яку особа повинна зробити в другу державну скарбницю.

§ 571. Тільки якщо кредитор і боржник згідні оновити зобов’язання або якщо оплата, власне, неможлива, взамін оплати може бути передано щось інше. Такий спосіб передачі чогось взамін оплати завжди розглядається як договір обміну.

§ 572. Хто оплачує дійсний і насталий борг, не погіршує своє ста¬новище, а поліпшує його. Особа, яка в іншому разі нездатна управляти своїм майном, може правомірно погасити такий борг і таким чином звільнитися від зобов’язання. Проте якщо вона погасила недійсний чи не насталий борг, то її опікун або куратор зобов’язані вимагати повернення сплаченого.

§ 573. Якщо третя особа може і хоче оплатити замість боржника за його згоди, то кредитор повинен прийняти оплату і поступитися своїм правом на користь платника. Проте така оплата через третю особу не відбувається, коли ні кредитор, ні боржник не погоджуються з цим.

§ 574. Суму боргу слід сплатити кредиторові або його повіреному, або тому, кого суд визнав власником речі. Те, що хтось оплатив певній особі, яка сама не може керувати своїм майном, він зобов’язаний оплатити знову, якщо оплачене насправді не було використане на користь отримувача.

§ 575. Кредитор не зобов’язаний приймати заборговану суму частинами або авансом. Проте якщо мають бути оплачені різні вимоги, то погашеною вважається та, стосовно якої за погодження кредитора боржник висловив чіткий намір погашення.

§ 576. Якщо позиція боржника сумнівна або її заперечує кредитор, то спочатку треба списувати відсотки, а тоді капітал, а з декількох саме той, стосовно якого вже було висунуто вимогу або сплачувати який вже настав час, а після нього той, стосовно якого боржникові найобтяжливіше залишатися заборгованим.

§ 577. Якщо строк оплати не визначено жодним способом, то боржника не можна звинувачувати в простроченні оплати. Прострочення починається тільки з того дня, коли фактично відбулася вимога повернення.

§ 578. В певних випадках строк оплати визначається природою справи. Аліменти сплачують щонайменше за місяць наперед. Якщо в цей час підопічний помирає, то його спадкоємці не повинні повертати нічого з наперед оплаченого.

§ 579. Якщо кредитор затримує прийняття оплати, то негативні наслідки відносяться до нього. Загалом одна сторона розглядається як невинна через своє прострочення, якщо пізніше прострочення відбувається з боку також другої сторони.

§ 580. Проте якщо борг не можна оплатити через те, що кредитор невідомий, відсутній або незадоволений пропозицією, то боржник може депонувати рухому чи нерухому річ, яку передають в суді. Таке депонування прирівнюється до погашення боргу, звільняє боржника від його зобов’язання і перекладає всі ризики, пов’язані з депонованою річчю, на кредитора.

§ 581. Платник у всіх випадках має право вимагати від задоволеної сторони квитанцію, а саме письмову посвідку про виконане зобов’язання. В квитанції мають бути вказані імена боржника і кредитора, а також місце, час і предмет погашеного боргу. її також має підписати кредитор або його повірений.

§ 582. Якщо кредитор має боргову розписку боржника, то, окрім квитанції, він зобов’язаний повернути її або в будь-якому разі самостійно списати оплачену суму в розписці. Отримана назад розписка без квитанції обґрунтовує для боржника правове припущення здійсненої оплати, проте вона не виключає доказу протилежного.

§ 583. Квитанція, яку кредитор видав боржникові за сплачену най-новішу частину боргу, не доводить, що і інші старіші частини боргу вже сплачено. Проте якщо це стосується певних внесків, рент або таких виплат, які, як і відсотки з коштів, землі або житла, слід оплатити вже тільки з певного титулу й у визначений час, то припускають, що той, хто показує квитанцію про сплату останнього внеску, сплатив також і попередні.

§ 584. У всіх випадках, в яких кредитор має право вступити у своє право, продати його, відмовитися від нього або відчужити його на користь іншого, він може відмовитися від нього на користь свого боржника. Через таку відмову кредитора зобов’язання боржника припиняється.

§ 585. Ніхто не може виступати одночасно кредитором і боржником стосовно однієї і тієї ж речі. Отже, як тільки один отримує спадок від другого і безвідмовно вступає у відповідні права і як тільки яким-небудь чином право об’єднується з обов’язком в одній особі, то припиняються і право, і обов’язок, окрім ви-падку, коли кредитор ще може відокремити свої права або ви-никають відносини зовсім різного виду.

§ 586. Повне знищення речі скасовує зобов’язання оплачувати її, хіба що боржник допустив недогляд або ж він сам був зобов’язаний відповідати за будь-який випадок. Ці принципи діють також на ті випадки, в яких виконання зобов’язання або виплата боргу іншим способом неможливі.

§ 587. Смерть не скасовує ні права, ні обов’язки. Вони переходять до спадкоємців. Тільки такі права і зобов’язання, які стосуються лише особистих дій померлого, згасають разом з ним.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь