Про шлюбні договори

Лучший реселлер-хостинг



Десятий основний розділ
Про шлюбні договори

§ 313. Особисті права подружжя, які переважно виникають із суттєвих характеристик подружнього союзу, вже описано в Третьому основному розділі Першої частини. Тут визначаються майнові права, які виникають при укладанні шлюбного контракту і набуваються через додаткові договори, особливо з огляду на шлюбне майно.

§ 314. Під шлюбним майном, приданим чи посагом розуміють таке майно, яке наречена дійсно передає або принаймні обіцяє своєму чоловікові для полегшення тягаря подружнього життя.

§315. Якщо наречена володіє власним майном і є повнолітньою, то від неї і її нареченого залежить, як вони домовляться між собою стосовно приданого і інших взаємних подарунків. Проте якщо наречена ще неповнолітня, то для чинності шлюбного договору потрібен також дозвіл опікунського суду.

§ 316. Якщо наречена не володіє власним майном, достатнім для її утримання, то батьки або дід і баба відповідно до того, як вони зобов’язані годувати і забезпечувати дітей, зобов’язані надати своїм донькам чи онукам при вступі у шлюб придане, яке відповідає їхнім статусові і майну, та домовитися про це з нареченим.

§ 317. Якщо батьки або дід і баба заявляють про свою неспроможність, то на прохання наречених може втрутитися суд, але без вивчення внутрішнього стану дому досліджує всі обставини і спонукає батьків визначити як посаг щонайменше стільки, скільки їм би коштувало дальше утримання їхньої неодруженої доньки.

§ 318. Якщо донька вже отримала своє придане і втратила його, навіть без своєї вини, то вона більше не має права вимагати нового приданого, навіть у разі другого шлюбу.

§ 319. Дорослі доньки можуть відмовлятися від свого приданого. Якщо ж від приданого відмовляється тільки наречений, то його право на нього припиняється, але не право його дружини.

§ 320. Якщо придане, яке надали батьки, не перевищує суми обов’язкового утримання, то воно не може бути обтяжене тяжкими умовами на шкоду нареченим. Але якщо придане надають батьки понад обов’язкову частину або добровільно третя особа, то додаткові умови потрібно виконати, як і інші договори.

§ 321. У разі сумнівів, чи придане надано з майна батьків чи нареченої, то припускається останнє. Проте якщо батьки вже сплатили придане своїй неповнолітній доньці без опікунського схвалення, то припускають, що батьки роблять це з власного майна.

§ 322. Все, що можна відчужити і використати, підходить для приданого. Якщо не обумовлено інший час, то передача приданого відбувається в день вінчання.

§ 323. Поки триває шлюбний союз, використання та приріст від приданого належить чоловікові. Якщо посаг складається з грошей готівкою, з боргових розписок або споживчих речей, то йому належить також повна власність щодо них.

§ 324. Якщо придане складається з нерухомого майна, прав або рухомого майна, які можна використовувати зі збереженням їхніх субстанції та характеристик, то дружина вважається власницею цього майна так довго, поки не доведено, що чоловік прийняв ці речі за певну вартість і зобов’язався лише щодо повернення цієї вартості.

§ 325. Якщо чоловік письмово або усно заявив про те, що він отримав придане, то цього достатньо, щоб довести виконану передачу стосовно нього і його спадкоємців. Проте якщо таке зізнання зроблено тільки після оголошення неплатоспроможності чо-ловіка, то це не може принести збитки для інших кредиторів.

§ 326. Сам по собі шлюбний союз ще не є підставою для об’єднання майна між подружжям. Для цього потрібен особливий договір, за яким їх оцінюють як інших контрагентів.

§ 327. Отже, якщо подружжя не уклало жодної особливої угоди стосовно використання їхнього майна, то кожне з подружжя зберігає своє попереднє право власності, а на те, що одна сторона отримує, успадковує та набуває будь-яким іншим способом у шлюбі, друга сторона не має жодних претензій.

§ 328. Якщо дружина не заперечує, то діє правове припущення, що вона довірила управління своїм вільним майном чоловікові як своєму законному представникові. Як правило, його вважають уповноваженим управителем справами.

§ 329. Якщо немає чіткого договору, то чоловік відповідає тільки за основне майно або капітал. Він не зобов’язаний звітувати про доходи, отримані під час управління. Ба більше, такий звіт вважається схваленим і здійсненим аж до дня припинення управління.

§ 330. Так само дружина, яка хоч і уступила своє майно в управління чоловікові, але під час шлюбу користувалася всіма доходами від нього, не зобов’язана надавати звіт про це. Одночасно обоє вільні заперечити та припинити таке визнане за мовчазної згоди управління.

§ 331. В крайній нужді і перед явною небезпекою чоловіка можуть позбавити управління майном, навіть якщо його було виразно і назавжди погоджено. На противагу цьому він також має право зупинити недбале ведення господарства з вини своєї дружини і оголосити її марнотратницею за згоди її найближчих родичів, якщо такі будуть.

§ 332. Оскільки придане надається чоловікові для полегшення тягаря у шлюбі, то діє правове припущення, що воно після смерті чоловіка переходить до його дружини, а якщо вона помирає, то спадкоємцям дружини. Для того, щоб спадкоємців дружини було позбавлено права на придане, це потрібно обумовити окремим договором.

§ 333. Те, що наречений або третя особа надає нареченій для Гарантування або примноження весільного майна, називається зустрічною підтримкою, або виділом. З цього дружині протягом шлюбу не належить нічого. Тільки після смерті, якщо не було особливих домовленостей, їй належить вільна власність щодо такого внеску, навіть якщо в тій же ситуації чоловікові після смерті дружини не приписують придане.

§ 334. Ні наречений, ні його батьки не зобов’язані встановлювати зустрічну підтримку. Однак як батьки нареченої зобов’язані встановити їй придане, так і батьки нареченого повинні надати йому виділ, відповідний до його статків. Зрештою, може існувати придане без зустрічної підтримки, як і подарунок наре-ченій без приданого.

§ 335. Чоловік не зобов’язаний своїй дружині в перший ранок після одруження підносити подарунок або так званий ранковий дар. Якщо ж ранковий дар було обіцяно в певному грошовому розмірі, то припускається, що цю суму було виплачено впродовж перших трьох років.

§ 336. Дар, який обіцяють дружині як підтримку на випадок її вдівства, називається утриманням вдови, або вдовиним, а якщо для цього визначено користування нерухомим майном — по- життєвою рентою. Цей дарунок належить вдові одразу після смерті чоловіка і завжди здійснюється на три місяці наперед.

§ 337. Якщо чоловік оголошує банкрутство або шлюб розірвано, то шлюбні договори щодо невинної сторони мають таку ж дію, як у випадку смерті.

§ 338. Як правило, протягом ще шести тижнів після смерті чоловіка, а в разі вагітності — протягом шести тижнів після її пологів удові належить звичайне забезпечення зі спадку. Поки вона отримує забезпечення, вона не може отримати утримання вдови.

§ 339. Якщо вдова збирається вступити в новий шлюб або суд довів, що вона веде розпусний спосіб життя, то вона втрачає право на утримання вдови.

§ 340. Дійсність або недійсність дарунків між подружжям оцінюється за чинними для дарування законами загалом. Якщо жінка правомірно відмовляється від свого шлюбного договору, то ще живі сторони угоди, якщо вони робили свій внесок, мають також надати для цього згоду.

§ 341. Прикраси, коштовне каміння та інші дорогоцінності, які чоловік передав своїй дружині, за наявності сумнівів вважаються позиченими, а не подарованими.
§ 342. Той, хто передає придане, має право вимагати від того, хто його отримує, прийнятні Гарантії. Опікуни і куратори непо-внолітньої нареченої не можуть звільнити від встановлення забезпечення приданого без дозволу опікунського суду. Таке саме правило діє і для зустрічної підтримки, вдовиного утри-мання та інших виплат.

§ 343. Права подружжя, встановлені законом або договором, ґрун-туються не на спільному проживанні, а винятково на вінчанні, якщо інше чітко не обумовлено. Якщо шлюб розірвано або оголошено недійсним, то в невинуватої сторони залишаються добросовісно обумовлені права на майно іншої сторони.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь