Про спадкові права

Лучший реселлер-хостинг



Десятий основний розділ
Про спадкові права

§ 321. Сукупність всіх речей та всіх прав померлого називається його спадковим майном, спадщиною, а щодо спадкоємців — спадком [також спадщиною]. Чуже майно і все, що заповідач не мав права зі своєї волі заповідати, сюди не зараховується.

§ 322. Першочергове й особливе право набути спадщину називається правом спадкування. Це речове право, тому що воно може бути заявлене стосовно кожного, хто хоче приписати собі спадок.

§ 323. В широкому значенні слова спадкоємцем називається кожен, кому належить право спадкування. Але ним є власне тільки той, хто насправді прийняв спадок.

§ 324. Декілька осіб, яким належить право спадкування, з погляду такого спільного права вважаються однією особою. У такій ролі до того, як відбудеться розподіл, вони стоять один за всіх і всі за одного.

§ 325.Тількі ті вигоди та обтяження, які нерозривно пов’язані зі спадковим майном, входять до предмета спадщини. Обов’язки, права і преференції заповідача, які ґрунтувалися на особистих стосунках, на спадкоємців не переходять.

§ 326. Стосовно спадкового майна заповідача репрезентує спадкоємець. У відносинах з третіми особами обоє вважаються однією особою. Звідси спадкоємець не може реалізувати своє особливе право щодо того, кому він від імені заповідача зобов’язаний надати забезпечення.

§ 327. Обов’язки, які заповідач мав виконувати своїм майном, наприклад сплатити борг, відшкодувати збитки, оплатити присуджений грошовий штраф, виконати контракт, переймає його спадкоємець. Натомість грошові штрафи, до сплати яких померлого ще не було засуджено, і ще менше інші приписувані йому покарання не переходять до спадкоємця.

§ 328. Спадщина ще живої особи є суперечністю. Хтось може претендувати на спадщину, може бути гідним її, проте право спадкування надається йому тільки після смерті заповідача.

§ 329. Якщо ймовірний спадкоємець помирає раніше за заповідача, то він не може перенести неотримане право спадкування на своїх спадкоємців.

§ 330. Якщо він пережив заповідача і дійсно набув право спадкування, то воно ще до прийняття (!) спадку переходить до його спадкоємців, як і інші спадкові права, за умови, що воно [право на спадщину] не було припинено через відмову чи іншим чином.

§331. Право спадкування ґрунтується або на належно проголошеній волі заповідача, або на укладеній з ним угоді, або зрештою на законі.

§ 332. Власне є три види спадкоємців. Проте один не виключає повні-стю одного. Навіть може статися, що один спадок поділяється на багато частин між усіма трьома видами спадкоємців, і пер-шому належить третина на підставі заповіту, другому — шоста частина на підставі угоди, а третьому — половина на підставі закону.

§ 333. Якщо комусь заповіли не частину спадку, яка б базувалася на цілому спадку, а тільки певну спадкову річ, суму або право, то це називається легатом, заповідальною відмовою; а той, кому це заповіли, називається не спадкоємцем, а леґатарієм, або відмовоотримувачем.

§ 334. Хто має право щось набувати, також, як правило, може й успадковувати. Якщо ж хтось належним чином відмовився від права щось набувати, наприклад шляхом урочистої обітниці, або законно відмовися від визначеного спадку, то він взагалі або частково втрачає право спадкування.

§ 335. Чи і наскільки моральним особам або тим уродженцям землі, які залишають свою Батьківщину або не виконують військову службу без належного дозволу й осіли в чужій країні, притаманна правоздатність успадковувати, вирішується політичними розпорядженнями.

§ 336. Особи, щодо яких судовим способом встановлена подружня зрада, взаємно виключаються із прав спадкування за заповітом чи угодою.

§ 337. Недозволені товариства та об’єднання до права спадкування нездатні. Загалом те товариство розглядається як недозволене, яке не може себе легітимізувати громадським, загальним чи спеціальним свідоцтвом земельного уряду.

§ 338. Хто завдав істотної шкоди честі, тілові чи майну заповідача, його дітей, батьків чи іншого з подружжя, той до тих пір недостойний права спадкування, доки не буде доведено, що заповідач пробачив його.

§ 339. Того, хто тиском або хитрощами схиляє заповідача до проголошення чи непроголошення його останньої волі або стри¬мує його від вже складеного заповіту, відлучають від права спадкування, і він відповідає перед усіма третіми сторонами за завдані цим збитки.

§ 340. Якщо хтось насаджує останню волю іншій особі і приписує собі або своїм дітям, батькам, братам і сестрам або чоловікові чи дружині навіть за розпорядженням заповідача частину спадку або заповідальну відмову, то з цього ні йому, ні його близьким не витікає жодного права, якщо неможливо довести таке роз¬порядження ще якимось іншим чином.

§341. Іноземці, на чиїй Батьківщині австрійського громадянина поз¬бавлено права спадкування, нездатні успадковувати в поцейбічних провінціях.

§ 342. Здатність успадковувати може визначатися тільки після настання моменту дійсного отримання спадку. Цим моментом є смерть заповідача.

§ 343. Набута пізніше здатність спадкування не дає права забирати в інших те, що вони вже законним чином отримали.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь