Про спадкові угоди

Лучший реселлер-хостинг



П’ятнадцятий основний розділ
Про спадкові угоди

§ 5ІЗ. Якщо власник обіцяє комусь або цілий свій спадок, або його частину і ця особа дійсно приймає обіцянку, то виникає спадкова угода.

§ 514. Проста заява про бажання зробити когось спадкоємцем у майбутньому, хоч скільки б свідків при цьому було, не вважається спадковою угодою, допоки право на частину спадку дійсно не буде визначено та надано.

§ 515. Якщо власник надає комусь право вимагати від його спадкоємця певну суму або визначену річ, то таким чином не виникає спадкова угода, а така особа набуває права вимоги боргу, яке виникає лише після смерті боржника, а якщо раніше помирає кредитор, переходить до його спадкоємця і має бути забезпечене на вимогу.

§ 516. Право на спадок, яке виникає зі спадкової угоди, завжди перед¬бачає смерть заповідача. Його не можна передати від спадкоємця за угодою, якщо він не переживе заповідача, на жодного свого наступника, і майбутній спадок не можна вимагати забезпечити Гарантією, тому що сама лише спадкова угода не може заважати власникові розпоряджатися його майном на власний розсуд, поки він живе.

§ 517. Якщо ж як спадок в угоді про спадок визначено конкретні земельні ділянки, капітали чи інше майно, то спадкоємець за угодою набуває права кредитора, а визначені як його спадок речі за певних обставин можуть набувати характеристик фідеїкомісу.

§ 518. Спадкова угода односторонньо або двосторонньо зобов’язу- вальна, залежно від того, чи право на спадок заповідає тільки одна сторона укладеної угоди, чи його заповідають і прийма¬ють взаємно.

§ 519. Якщо угода про спадок має набути чинності, то при її укладенні слід врахувати все, що потрібне для чинності угоди, заповіту або кодицилу.

§ 520. Неповнолітні хоча й можуть приймати весь визначений для них спадок, але вони не мають права за допомогою спадкової угоди розпоряджатися своїм майном, тому що вони взагалі не можуть брати зобов’язання за договором без дозволу опікуна.

§ 521. За неможливих і заборонених обставин спадкова угода існувати не може. Хто дає схвалення на це, не може отримати з цього жодного права.

§ 522. Всупереч спадковій угоді не може відбуватися жодне розпоря-дження останньої волі. Тільки те майно, стосовно якого немає укладеної спадкової угоди, належить спадкоємцям за заповітом або, якщо вони відсутні, спадкоємцям за законом.

§ 523. Через спадкову угоду ніхто не може повністю відмовитися від права заповідати. Щонайменше четверту частину майна слід утримати для розпорядження останньої волі. Проте ця четверта частина повинна бути повністю вільна, і вона не повинна забезпечувати ні обов’язкову частину, яка комусь належить, ні інший борг.

§ 524. Дитина, яка народилася в шлюбі в бездітного заповідача, ска-совує спадкову угоду.

§ 525. Якщо дві особи взаємно призначають себе спадкоємцями, договір про спадкування не виникає, а виникає тільки право на спадок на основі розпорядження останньої волі. Таке розпо-рядження можуть відкликати обидві сторони.

§ 526. Також і домовленість, внаслідок якої батьки повністю забезпечують своїх дітей або домовляються з ними стосовно майбутнього права на спадок, не належить до спадкових угод. Тут не обіцяють і не приймають жодної частини спадку в разі смерті, а отримують певну суму за життя.

§ 527. Істотна різниця між спадковими угодами і розпорядженнями останньої волі полягає також у тому, що останні завжди може змінити або відкликати заповідач, а перші, як і інші договори, може бути лише розірвано і визнано недійсними згідно з при-писами закону.

§ 528. Хто має право через спадкову угоду Гарантувати комусь спадкову чергу, той також уповноважений наперед відмовитися від свого права на спадок.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь