Про забезпечення прав і обов’язків

Лучший реселлер-хостинг



П’ятнадцятий основний розділ
Про забезпечення прав і обов’язків

§ 490. Саме лише право щодо речі ґрунтується не завжди на міцній та надійній основі. Зобов’язана особа іноді може бути невідома або проживати в іншому районі, вона може не мати засобів або втекти. Тож кредитор може наполягати на Гарантуванні свого права і забезпеченні зобов’язання свого боржника.

§ 491. Інколи він вдовольняється словом честі або клятвеним запев-ненням боржника. Частіше він вимагає Гарантій іншої особи або навіть застави певної речі. Так виникають додаткові договори.

§ 492. Заставою свого слова честі і навіть принесенням присяги боржник не передає кредиторові жодного нового права, хоча такі забезпечення є для зобов’язаного новими підставами для вико-нання зобов’язань; щодо добросовісного боржника вони зайві, а щодо недобросовісного — марні.

§ 493. Проте хто передає зобов’язання іншої особи в забезпечення свого власного боргу, той створює своєму кредиторові нове право щодо речі, а саме право застави права вимоги до такої іншої особи.

§ 494. Якщо Гарантія полягає в заставі певної речі, то право щодо речі об’єднується з правом на річ, а саме з заставним правом, і забез-печує кредиторові ще більші Гарантії, ніж через відповідальність іншої особи.

§ 495. Третя особа може взяти на себе зобов’язання перед кредитором за боржника трьома способами: першим — якщо вона візьме на себе весь борг, другим — якщо вона безумовно виступить як співборжник щодо тієї ж речі і третім — якщо вона поручиться за задоволення вимог кредитора в разі, коли первинний боржник не виконає зобов’язання.

§ 496. За першим договором попереднє зобов’язання, власне, не Гарантується, а замінюється зі згоди кредитора, і його переймає новий боржник, який відповідає як єдиний платник.

§ 497. За другим договором виникає об’єднання декількох співборжників, які, якщо не було обумовлено розподіл, відповідають один за всіх і всі за одного. Тут залежить від волі кредитора, вимагати від того чи іншого.

§ 498. У випадку з третім договором первинний боржник все ще за¬лишається основним боржником, другий додається лише як додатковий боржник. Він називається поручителем, а договір, укладений між ним і кредитором, — договором поручництва.

§ 499. Хто обіцяє відшкодування поручителеві на випадок, що останній може зазнати збитків через свою поруку, називається другим поручителем. Його також за різних обставин можна назвати поручителем щодо відшкодування збитків.

§ 500. Поручництво можна надавати за оплату або безоплатно. З огляду на це договір поруки належить то до односторонньо, то до двосторонньо зобов’язувальних договорів.

§ 501. Хто дозволяє собі при цьому фіктивну дію, не може набувати через це жодного права.

§ 502. Хто тільки підписує боргову розписку, не називаючи себе ні єдиним платником, ні співборжником, ні поручителем, вважається свідком.

§ 503. Хто підписується як поручитель і платник, вважається співборж¬ником щодо цілого. Хіба що він чітко вказав себе відповідальним лише за частину.

§ 504. Наскільки хтось може робити подарунки, настільки він, незва¬жаючи на стать, має право брати на себе чужі зобов’язання.
§ 505. Контракти поруки можуть складатися не тільки щодо визначених сум, а й щодо дозволених дій та бездіяльності, зокрема сто¬совно інтересу забезпечених осіб. Те, що недозволене, так само не може бути предметом поруки, як і предметом домовленості.

§ 506. Зобов’язання, які виникали неналежно або вже припинені, не можна ні брати, ні зебезпечувати. Поручитель також може зобов’язуватися лише настільки, наскільки був зобов’язаним основний боржник.

§ 507. Хто поручається за неповнолітнього або за того, кого суд визнав марнотратником, того розглядають як невід’ємного співборжника щодо цілого боргу.

§ 508. Заперечення щодо власних потреб, за допомогою якого боржник, особливо державний службовець, згідно з приписами судочинства може вимагати збереження потрібного утримання, не поширюється на поручителя. Вимоги до поручителя не можуть бути більші, ніж до боржника, але можуть бути міцніші і ґарантованіші.

§ 509. Поручителя можуть притягти до суду, коли скаргу стосовно основного боржника або його майна розглянуто належним чином, а викликаному поручителеві доведено, що основний боржник неспроможний платити. Це діє також стосовно другого поручителя.

§ 510. Якщо поручитель зобов’язав себе як платник або відмовився від права, за яким спочатку до суду притягують основного боржника, то його вважають вже не просто поручителем, а неподільним співборжником. Те ж застосовують, якщо основний боржник втече за межі юрисдикції Австрійської держави і при цьому кредитора не можна буде звинуватити в недбалості.

§ 511. Хто сплачує борг іншої особи, той вступає в права основного кредитора і має право вимагати від звільненого боржника компенсації. Для цього основний кредитор зобов’язаний передати платникові всі наявні документи скарги.

§ 512. Якщо за певну цілу суму поручилося декілька осіб і одна з них сплатила цілий борг, то вона не має права позиватись щодо зворотної компенсації від решти, за винятком коли їх визнає спілка.

§ 513. Якщо поручитель або платник задовольнив кредитора, не порозумівшись з основним боржником, то останній може заперечувати щодо нього тією ж мірою, як він міг би заперечувати щодо кредитора.

§ 514. Зобов’язання поручництва припиняється пропорційно разом із зобов’язанням боржника. Якщо поручитель зобов’язав себе тільки на визначений час, то поручництво закінчується після його закінчення. Звільнення від зобов’язань одного з поручителів не розповсюджується на решту поручителів.

§ 515. Із спливом часу, впродовж якого боржник повинен був заплатити, поручитель, навіть якщо кредитор не наполягав на погашенні, ще не звільняється від своєї поруки. Проте він має право подавати позов як стосовно кредитора, так і стосовно боржника про врегулювання боргу і вимагати звільнення від поручництва.

§ 516. Таке саме право належить поручителеві, якщо боржник вияв-ляє себе невдалим господарем, якщо стосовно нього виникає підозра, що він збирається виїхати, або якщо справа, стосовно якої поручалися, закінчилася. В останньому випадку можна вимагати балансу і скасування поручництва.

§ 517. Якщо контракт поруки не забезпечується ні іпотекою, ні заставою рухомого майна, то він втрачає силу протягом трьох років після смерті поручителя, якщо кредитор протягом цього часу не вимагав від спадкоємця повернення боргу в судовому порядку або поза судом.

§ 518. Притягнення поручителів до суду часто проблематичне. Право застави, навпаки, Гарантує кредиторові найкраще забезпечення.

§ 519. Контрактом застави називається такий договір, за яким боржник чи інша особа від його імені фактично наділяє кредитора правом застави належної йому речі і таким чином передає йому рухомий предмет застави або реєструє в заставних книгах нерухомий. Договір про намір передати заставу ще не є контрактом застави.

§ 520. Загальні положення про право договорів застосовуються до договору застави. Договір застави є двостороннім. Якщо заставодавець не виконає забезпечене заставою зобов’язання, то він повинен змиритися з тим, що його заставу буде відчужено згідно з приписами порядку судочинства. Заставодержатель повинен зберігати заставу рухомої речі і після виконання зо-бов’язання повернути її заставодавцеві; якщо йдеться про іпотеку, то задоволений кредитор повинен дозволити вилучення зобов’язання з іпотечних книг.

§ 521. Заставодержатель рухомої речі зобов’язаний видати заставодавцеві заставну розписку й описати в ній її відмінні ознаки. Також у заставній розписці може бути наведено істотні умови контракту застави.

§ 522. Всі умови і додаткові договори, що суперечать суті договору застави, недійсні. Сюди належать домовленості, що після дати настання строку платежу заставна річ переходить у власність кредитора, що на його бажання або за визначену наперед ціну її може бути відчужено, що боржник ніколи не може викупити заставу або не може нікому іншому записати нерухоме майно.

§ 523. Додатковий договір про те, іцо кредиторові має належати користування заставною річчю, чинний тільки тоді, коли таке користування не перевищує розміру законних відсотків. Звідси заставодавець при завершенні справи має право вимагати відповідні рахунки.

§ 524. Хто зобов’язаний надати Гарантії, той повинен виконати цей обов’язок через заставу рухомого майна або через іпотеку. Тільки в тому разі, коли він неспроможний надати застави, приймають підхожих поручителів.

§ 525. Ніхто не зобов’язаний приймати як заставу річ, яка повинна слугувати забезпеченням, вище, ніж за дві третини її оцінної вартості. Хто володіє відповідними статками і проживає в цій землі, є підхожим поручителем.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь