Про зміни прав і обов’язків

Лучший реселлер-хостинг



Шістнадцятий основний розділ
Про зміни прав і обов’язків

§ 526. Від одностайної волі кредитора і боржника залежить зміна та скасування їхніх взаємних добровільних прав і зобов’язань. Зміна може відбуватися з або без залучення третьої особи, а саме або нового кредитора, або нового боржника.


§ 527. Зміна без залучення третьої особи відбувається, якщо замінено правову основу боргової вимоги, внаслідок чого старе зобов’язання переходить в нове. Наприклад, коли продавець залишає покупцеві гроші за покупку як позику під відсотки.

§ 528. Така зміна називається новацією, оновленням боргу, або договором новації. Відповідно до цього договору попереднє основне зобов’язання припиняється і водночас починається нове.

§ 529. За договором новації права поруки, застави та інші пов’язані з попереднім основним зобов’язанням права за відсутності згоди на це зацікавлених осіб не поновлюються, але і не скасовуються, а виконуються, як і дотепер, поки для нікого не виникає жодне нове обтяження.

§ 530. Якщо договір новації визнають недійсним, то попереднє осно¬вне зобов’язання залишається в силі. Проте якщо тим часом поручителя або заставодавця дійсно та безумовно вивільнено від їхніх додаткових зобов’язань, то, незважаючи на основне зобов’язання, вони залишаються скасованими.

§ 531. Детальніше визначення, де, коли і як має бути виконано вже наявне зобов’язання, не є договором новації настільки ж, наскільки таким не є сама лише видача нової боргової розписки чи іншого документа щодо нього. Загалом у разі сумніву старе зобов’язання не вважається припиненим, допоки воно може співіснувати з новим.

§ 532. Договір новації, за яким спірні або сумнівні права вирішуються таким чином, що кожна сторона зобов’язана щось взаємно надати, зробити або допустити, називається мировою угодою. Мирова угода належить до угод обміну і розглядається за такими самими принципами.

§ 533. Стосовно безперечних прав або рішень суду, які набули юридичної сили, мирову угоду не укладають. Хто свідомо поступається зобов’язаному безперечним правом або безоплатно відмовляється від сумнівного права, той здійснює дарування.

§ 534. Всі суперечності, для розв’язання яких можна звернутися по судову допомогу, як правило, можна врегулювати позасудовою мировою угодою.

§ 535. Втім існують сумнівні випадки, які не можна врегулювати мировою угодою. Сюди переважно належить спір, який виникає між подружжям стосовно чинності їхнього шлюбу. Це може вирішувати тільки визначена законом судова інстанція.

§ 536. Щоб не зірвати розпорядження останньої волі, сторони, які сумніваються стосовно змісту останньої волі, перед її оголошенням не мають права укладати ні судової”, ні позасудової мирової угоди. Спір, який виникає через це, ґрунтується на його вартості.

§ 537. Мирові угоди щодо злочинів та покарань дійсні лише тоді, коли злочин такого виду, що суд не досліджує їх через обов’язок служби, але лише за відповідної скарги сторони.

§ 538. Мирові угоди, які мають на меті приховування інших злочинів або уникнення суспільного покарання, недозволені і недійсні. Стосовно приватної моральної компенсації сторони можуть укладати мирові угоди на свій розсуд.

§ 539. Мирова угода, укладена щодо визначеного спору, не поширюється на інші випадки. Навіть загальні, виписані щодо всіх спорів мирові угоди не застосовують щодо тих прав, про які ніхто не міг подумати, які втім пригнічуться за допомогою обману чи замовчуються за допомогою хитрощів.

§ 540. Добросовісно сформовану мирову угоду не можна оскаржити через порушення принципу щодо половини вартості. Половину сумнівного цілого не можна визначити. Ба більше, мирову угоду можна розглядати як певний вид ризикових угод.

§ 541. Помилка стосовно особи робить мирову угоду нечинною. І навпаки, інша помилка, навіть якщо вона стосується характеристик спірного права, не суперечить чинності мирової угоди.

§ 542. Новознайдені документи, навіть якщо вони розкривають повну відсутність права з боку однієї зі сторін, не можуть позбавити сили добросовісно укладеної мирової угоди.

§ 543. Відвертий обрахунок чи помилка, які допустили в сумуванні або стягненні грошової суми при укладанні мирової угоди, не шкодить жодній зі сторінконтраґентів.

§ 544. Поруки і застави, надані для забезпечення цілого спірного права, також відповідають за ту частину, яку визначає мирова угода. Самою лише зміною основного зобов’язання і без дальшої домовленості додаткові зобов’язання не скасовуються.

§ 545. Якщо вимоги однієї особи переносяться на другу і вона дійсно їх приймає, то виникає зміна права з залученням нового кредитора. Така домовленість називається договором відступлення (цесією), і її можна укладати з оплатою або без.

§ 546. За договором відступлення нове зобов’язання виникає між тим, хто передає (цедентом), і тим, хто приймає право вимоги (цесіонером), але не між останнім і прийнятим боржником (цесусом). Звідси боржник, поки йому не відома особа, яка переймає вимогу, має право платити борг першому кредиторові або домовитися з ним по-іншому.

§ 547. Це боржник вже не зможе зробити, як тільки йому стає відомий отримувач вимоги. Втім він має право висловлювати власні заперечення щодо вимоги. Якщо він визнав вимогу отримувача правильною, то він зобов’язаний задовольнити її як вимогу свого кредитора.

§ 548. Права, що належать особі, а також припиняються разом з її смертю, не можна відступати. Боргові розписки, виставлені на отримувача, не потребують цесії. Зрештою, права того, хто передає, і того, хто приймає, зважаючи на вимогу, що передається, є такими самими.

§ 549. Хто відступає вимогу безоплатно і, отже, дарує її, той більше не відповідає за неї. Проте якщо відступлення відбувається через обмін, то той, хто передає, як правило, зобов’язаний забезпечити тому, хто приймає, не тільки правильність вимоги, а і її безпеку.

§ 550. Якщо цедент сам повідомляє про вимогу як про неправильну чи як про непевну, то в першому випадку йому взагалі не треба, а в другому — потрібно тільки частково ґарантувати її.

§ 551. Хто здійснив відступлення зі збитком в десять відсотків, той надалі не відповідає за Гарантії. Також цедент ніколи не відповідає за більше, ніж він отримав від цесіонера.

§ 552. Якщо отримувач мав можливість переглянути заставні книги стосовно Гарантування вимоги, яку занесено в публічні книги, то жодної дальшої Гарантії не надається. Якщо отримувач допустив ситуацію, коли початково Гарантована вимога через його власний недогляд стала непевною, то той, хто цю вимогу передав, не відповідає ні за що.

§ 553. Недогляд такого виду отримувач вчиняє тоді, коли він вчасно не повідомляє щодо вимоги або після насталого строку платежу не здійснює стягнення, коли він втрачає можливість вчасно створити ще можливі Гарантії або не виконує судову постанову.

§ 554. Якщо боржник призначає на своє місце як платника третю особу і переводить до нього кредитора, то виникає зміна зобов’язань через залучення нового боржника.

§ 555. Якщо вказаний кредитор приймає вказаного боржника замість того, хто його визначив, а боржник дає на це свою згоду, то той, хто визначив, звільняється від боргу і виникає повне переве-дення боргу (делегація).

§ 556. Поки цей потрійний договір не вступить у дію, то переведення боргу є неповним і називається асигнацією. Це переведення має силу лише щодо тих контрагентів, які згідні один з одним.

§ 557. Якщо той, хто переводить борг, доручив здійснення оплати третій стороні, яка йому нічого не винна, то вона має право або прийняти це призначення, або ні. Якщо вона його не приймає, то жодне нове зобов’язання не виникає. Якщо вона його приймає, то виникає договір між тим, хто переводить борг (асиґнантом), ітим, кому доручили здійснення оплати (асиґнатом), але ще не з тим, хто має прийняти оплату (асиґнатаром).

§ 558. Асиґнант як довіритель може відкликати ще не прийняту асиґна¬таром асигнацію від асиґната як повіреного. В цьому разі асиґнат більше не уповноважений здійснювати оплату асиґнатарові.
§ 559. Якщо асиґнат оголошує свою волю здійснити призначену асиґнантом оплату, а останній не приймає цього оголошення і не погоджується зі зміною свого права, то він ще має вибір або вимагати оплати від асиґнанта або погодитися з асигнацією.

§ 560. Якщо асиґнатар приймає оголошення асиґната, то більше проти асиґнанта не висувають жодних вимог, проте якщо асиґнат вчасно не здійснив оплату, то за це відповідає асиґнант.

§ 561. Якщо асиґнант доручає оплату своєму боржникові як асиґнату і скеровує асиґнатара до нього для прийняття, то асиґнат повинен оплатити борг або асиґнантові, або асиґнатарю. Асигнація для асиґнатара є документом про відступлення.

§ 562. При асигнації, яка водночас охоплює цесію, погодження аси- ґната непотрібне. З цієї причини асиґнат також уповноважений задовольнити замість асиґнатара безпосередньо первинного кредитора. Якщо асиґнат без причини відмовляється від оплати або після того, як він вже підтвердить оплату асиґнатарові, зволікає з цим, то він відповідає за наслідки.

§ 563. Якщо асиґнат не приймає переведення боргу, то асиґнатар повинен повідомити це асиґнантові протягом чотирнадцяти днів. Цей строк рахується з того дня, в який про переведення могли повідомити асиґнатові за місцем проживання. Торговці дотримуються винятково вексельного статуту.

Купите сервер и забудьте об ограничениях

Comments:

Залишити відповідь