АРХІВИ ПОКУТТЯ

Ті, хто не пам’ятають минуле, приречені прожити його заново

Листопадовий Зрив 1918 рік. (Проголошення ЗУНР)

 

1 Листопада 1918 р. у Львові Українська Генеральна Команда (колишній Український Військовий Генеральний Комісаріат) у складі Д. Вітовського, С. Горука, П. Бубела, Б. Гнатевича, І. Цьокана, Іванчука та Д. Паліїва за допомогою 1500 стрільців здійснили Переворот-Владу у Львові було передано Українській Національній Раді.
Події цього Дня в Історії України отримали назву Листопадового Зриву. Це були початки створення ЗУНР(Західно-Української Народної Республіки) з Президентом Євгеном Петрушевичем та початком україно-польської війни.
Короткий опис передумов та подій 1 Листопада:
“…Після того, як з кінцем вересня 1918р. Болгарія скапіталювала й Антанта взяла верх, цісар Карло Перший звернувся 16 жовтня до своїх народів із маніфестом про перебудову Австрії на звязкову(федеративну) державу. На цій основі Українська Національна Рада проголосила 19 жовтня українську територію в Австро-Угорщині українською державою в складі австрійської федерації.
…Покладаючись на цісарський маніфест із 16 жовтня українські представники робили у Відні заходи, щоб державний уряд передав у східній Галичині в українські руки. Та замісь того, кабінет містрів запропонував їм кілька дрібних давно вже прийнятих концесій. Переговори тягнулись аж до хвилин, коли до Відня надійшла звістка про довершений у Львові переворот.
…Військовий Комісаріат мусів спертись на те що було тоді під рукою, передусім на відділи львіського гарнізону, в якому українці або становили більшість, як це було в коші (кадрі) 19 п. стрільців, 15 п. піхоти, 41 супровідному курені й 50 вартовому курені, або творили значний процент, як ось у 30 курені польових стрільців і військовій поліції. …Крім того, українські цивільні організації приобіцяли на випадок виступу поставити відділ у силі 1000 люда. …При виступі Військовий Комісаріат міг числити на загалом на яких 2500 крісів. На провінції Комісаріат міг сперти свою акцію на кадри: 77 п. п. Ярославі, 9 п. п. в Журавиці, 95 п. п. і 20 п. стр. в Станіславові, 24 п. п. і 36 п. стр. в Коломиї і 35 п. стр. в Золочеві.
…27 жовтня ввечір виїхав до Варшави представник австрійського уряду з інструкцією заявити польській Регенційній Раді, що Австрія, мовляв, відає Польщі цілу Галичину з умовою, що поляки покличуть цісаря Карла на польський королівський престол.
Тимчасом 29 жовтня стало відомо, що в Кракові завязалась польська Ліквідаційна Комісія, а другого дня прийшла вістка, що вона приїде 1 листопада до Львова перебрати владу в імя польської держави. Українці довше ждати не могли. Сот. Д. Вітовський, приїхавши 29 жовтня до Львова й познайомившись із станом організації, рішив діяти, поки не пізно. Перебрати владу рішено в найближчих днях.
…Поки підхорунжий Паліїв розсилав курєрів на провінцію, Генеральна Команда укладала план захоплення столиці. Ввечері зібралися в “Народному Домі” втаємничені в змову старшини. До присутніх промовив сот. Вітовський, указав їм на вагу хвилини, обговорив вигляди акцій й розподілив завдання. В декого з присутніх виринав сумнів, чи перебрати владу вдасться, але сот. Вітовський не допустив до дискусії на цю тему й заявив, що в год. 4. ранку 1 Листопада, ввіділи мають приступити до виконання поставленого їм завдання.
Коло 10. год. ночі старшини пороходилися на призначені їм місця. Генеральна Команда залишилась в Народному Домі й порозсилала звідтіля своїх розвідників, що мали слідити за приготовами до евентуальної протиакції чи з боку австрійських військ, чи поляків. Щоб обидва австрійські пробоєві курені, на які спиралась австрійська влада у Львові, зорієнтувати в становищі та щоб намовити їх до нейтральності,-пішов до них І. Цьокан. Його заходи мали успіх; обидва курені, довідавшись в чому справа, заявили готовність не встрявати не у свою справу.
Точно в 4 годині українські відділи приступили до акції в місті. Та ще перед виходом зі своїх кесарень вояки-українці порозброювали вояків інших національностей, заволоділи магазинами й дозброїлись знайденою зброєю.
Коротко: після 4 год. українські відділи зайняли ратуш, намісництво, команду площі, головну пошту, австрійсько-угорський банк, залізничні станції та ще декілька важних місць.
Над львіською ратушею замаяв Синьо-Жовтий Прапор. Львів без найменшої шкоди перейшов в українські руки.”

Матеріал взято з книги “Історія Українського Війська” 1936 видавництво Івана Тиктора Частина 2, написане учасником тих подій сотником УСС Богданом Гнатевичем.

ПОДІБНІ ПУБЛІКАЦІЇ

0

Автор публікації

Офлайн 15 хв.

Архіви Покуття

0
Коментарі: 0Публікації: 48Реєстрація: 25-07-2018

Comments:

Залишити відповідь

ВИЗНАЧЕННЯ

Покуття — історико-географічна область України, східна частина сучасної Івано-Франківської області.

НАЗВА Й МЕЖІ

Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» Галичини між річками Дністром, Черемошем та Карпатами (включно зі значною частиною Гуцульщини, хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).

ЕТНОГРАФІЯ

Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняється і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають покутянами. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході).

Facebook

Категорії

Архіви

Copyright © 2018 АРХІВИ ПОКУТТЯ
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю