Протокол допиту батька Степана Бандери – священика Андрія Бандери. 13 червня 1941 р.

13 червня 1941 р.

Протокол допиту звинуваченого Бандери Андрія Михайловича від 13 червня 1941 року.

Допит розпочато в 11 г. 40 хв.

Запитання: На попередньому допиті, 12 червня 1941 року, Ви показали, що Вам відомо про практичну діяльність ОУН як у західних областях УССР, так і за кордоном. З яких джерел Ви довідувалися про роботу ОУН, коли заперечуєте свою приналежність до неї?

Відповідь: Я запевнюю, що членом ОУН я не являюсь. Про антирадянську роботу українських націоналістів мені відомо від моїх дітей, які є активними членами ОУН, і, звичайно, я як батько мусив би бути посвяченим в діяльність Організації Українських Націоналістів.

Запитання: Хто у Вас є з дітей і де вони знаходяться в сучасний момент?

Відповідь: У мене є семеро дітей: 1. Степан Бандера – 1909 року народження, зараз живе в Німеччині, в місті Кракові; 2. Василь Бандера – живе в Німеччині, теж у м. Кракові, 1915 року народження; 3. Богдан Бандера – живе в Німеччині, в м. Холмі, 1919 року народження; 4. Олександр Бандера, 1911 року народження, проживає в Італії, в Римі, доктор політекономії; 5. Владимира Давидюк-Бандера, 1913 року народження, проживає в с. Голині Калуського району; 6. Марта Бандера, 1907 року народження і 7. Оксана Бандера, 1917 року народження, жили разом зі мною в с Тростянці, були забрані разом зі мною органами НКГБ, де зараз знаходяться – не знаю.

Запитання: Всі Ваші діти є членами ОУН?

Відповідь: Ні, членами ОУН є: Степан, Василь, Богдан і Марта Бандери.

Запитання: Що вам відомо про практичну націоналістичну діяльність кожного із Ваших дітей?

Відповідь: Почну з мого сина Степана Бандери. Степан до націоналістичного руху примкнув досить рано, ще навчаючись в с-г. інституті в Дублянах біля Львова. Він являвся керівником Львівського крайового проводу ОУН. В 1934 році був заарештований польською владою і суджений як співучасник і організатор вбивства міністра Перацького. Був засуджений до смертної кари, заміненої довічним ув’язненням. Сидів у в’язниці до німецько-польської війни 1939 року, під час якої був звільнений. Після його звільнення Степан приїхав у Львів, це якраз співпало з приходом у Львів Червоної Армії, побув там декілька днів і виїхав у Німеччину.

Запитання: Додому до Вас Степан заїжджав?

Відповідь: Ні, Степан дома у мене не був.

Запитання: А звідкіля ж Вам відомі деталі його поїздки в Львів?

Відповідь: Мені про це стало відомо від Гальова Тимка, мешканця с. Белейова Долинського району, який сидів у Брест-Литовській в’язниці разом з Степаном за націоналістичну діяльність при б. Польщі. А після звільнення з тюрми, в час війни Німеччини і Польщі, повернувся додому і за дорученням мого сина Степана Бандери прийшов до мене, щоб розповісти про життя Степана.

Запитання: Про що розповідав Вам Галів Тимко, крім життя Степана?

Відповідь: Ганів мені сказав, що Степан просив передати мені звістку, що в Німеччині зараз концентруються українські націоналісти для боротьби за самостійну Україну. Галів до мене приходив досить часто, аж до осені 1940 року до моменту переходу його на нелегальне положення, і інформував мене про стан націоналістичної боротьби в західних областях України, а також про організацію української націоналістичної армії, що її проводить закордонний провід ОУН в Кракові.

Запитання: Через кого Ви зв’язувалися з Степаном і які відомості від нього одержували?

Відповідь: Одного вечора, в серпні 1940 року, до мене таємно прийшов син священика Турчмановича Амвросія із с. Луки Войнилівського району. Турчманович, імени його не пригадую, і відрекомендувався мені посланцем із-за кордону від мого сина – Степана Бандери. Турчманович сказав, що він є уповноваженим Степана по ОУНівській роботі на терені від Перемишля до Калуша, а крім того, Степан доручив йому передати мені деякі прохання і поручения. При цьому Турчманович передав мені хрест, кажучи, що цей хрест передає мені Степан, який два рази був у Римі і хрест купив у катакомбах папи Калікста. Коли я запитав, чому мій Степан їздив у Рим, на це Турчманович відповів, що Степан їздив у Італію як уповноважений і керівник проводу ОУН для переговорів з сицілійським урядом і мав розмову політичного і дипломатичного характеру з міністром закордонних справ Італії Чіано.

Запитання: Вас інформував Турчманович про ціль поїздки Степана в Рим і зміст розмови з Чіано?

Відповідь: Так, у загальних рисах розповідав. Турчманович розповів мені, що мій син Степан Бандера їздив у Рим від імени закордонного проводу ОУН, щоб домовитися з італійським урядом про військову і збройну допомогу українській націоналістичній армії на випадок війни українських націоналістів проти СРСР, так як на допомогу Німеччини, хоча і розраховує провід ОУН, але німці лише для себе постараються зробити користь. Тому-то провід українських націоналістів вирішив заручитися допомогою італійського уряду. Крім того, Степан мав завдання домовитися з італійським урядом на випадок поразки української націоналістичної армії у війні проти СРСР, щоб українські націоналісти змогли знайти притулок на території Італії.

Запитання: Які ж результати цих переговорів між Вашим сином Степаном Бандерою та італійським урядом і зокрема з міністром Чіано?

Відповідь: Про це мені Турчманович не сказав, але, резюмуючи становище українських націоналістів тепер, сказав, що ждати допомоги від німців, а чи від італійців досить ризиковано, бо і ті, і другі дбають лише про свою вигоду, а не про дальнішу долю українських націоналістів. На чию будь допомогу зараз розраховувати досить трудно. В зв’язку з цим в рядах українських націоналістів за кордоном відчувається зневіра в можливість успіху в сучасний момент збройного виступу проти СРСР. А крім того, в керівництві провода теж немає згоди, міжусобиці роз’їдають ОУН, що теж відбивається сильно на організованості українських націоналістів.

Запитання: Які ще доручення передав Турчманович від Степана?

Відповідь: Турчманович мені сказав, що він прийшов від Степана з дорученням нелегально переправити мене з дочками в Німеччину. Я від втечі з краю відмовився, мотивуючи, що свій нарід залишити не можу. Хочу тут додати, що ще тоді, коли вперше приходив до мене Галів, він теж мені передавав прохання Степана нелегально переправитися в Німеччину, але я і тоді теж відмовився.

Запитання: Що розповів Вам Турчманович про свою націоналістичну ОУНівську діяльність?

Відповідь: Крім того, що я вже розповів, Турчманович мені нічого не говорив. Правда, він мені сказав, що живе під чужим прізвищем, з підробленим фальшивим радянським пашпортом. Під яким прізвищем він живе, я не цікавився, хоча і Турчманович цей пашпорт мені показував.

Запитання: З ким прийшов до Вас Турчманович?

Відповідь: Турчмановича привів до мене мешканець с. Белейова Долинського району – Лаврів, імени і по батькові не знаю, років 25-ти. Запитання: Хто такий Лаврів Вам відомо? 

Відповідь: Так, відомо. Лаврів – член ОУН, який по націоналістичній роботі був зв’язаний з моєю дочкою Мартою Бандерою, а в організації Лаврів виконував роль посередника між моїм сином Степаном Бандерою і ОУНівським підпіллям в західних областях УССР, а також приносив звістки мені про моїх синів, що жиють в Німеччині. Так, він мені приніс ще один хрест від Степана, сповістив мені про благополучний перехід кордону в Німеччину мого молодшого сина Богдана. Ще по організаційній роботі ОУН Лаврів був зв’язаний з Мартою, моєю дочкою.

Запитання: Тепер розповідайте про участь в ОУН Вашої дочки Марти Бандери.

Відповідь: Бандера Марта являється членом ОУН десь з 1937 року. З приходом Червоної армії в Західну Україну вона націоналістичної діяльності не припинила і продовжувала тепер вести роботу проти Радянської влади. В останній час вона виконувала роботу районного коменданта ОУН по Долинському району. Вона досить часто їздила в м. Долину по справах ОУН, ходила в інші села. До моєї дочки Марти приходили вночі якісь люди, з якими вона вела розмови відносно організації ОУН. Припускаю, що частіше всього до неї приходив Лаврів, який умовленим знаком входив до неї через вікно і вів з нею розмови в другій кімнаті.

Запитання: Хто був зв’язаний по націоналістичній антирадянській роботі організації ОУН з Вашою дочкою Мартою Бандерою?

Відповідь: Я знаю таких членів ОУН, що в останній час були зв’язані організаційно як члени ОУН з моєю дочкою Мартою Бандерою: 1. Галів Тимко, мешканець Белейова Долинського району, член ОУН; з осени 1940 року знаходиться на нелегальному положенні; 2. Стефанишин Данило Васильович, член ОУН, мешканець с. Тростянця Долинського району, арештований у мене в домі як нелегал 22 травня 1941 року; 3. Андрусів Михайло Дмитрович, дяк Тростянецької церкви, член ОУН. 4. Лаврів, про якого я говорив уже раніше як про зв’язкового в ОУНівський організації; 5. Чміль Микола Іванович, мешканець с Тростянця, член ОУН, восени 1940 року нелегально перейшов у Німеччину.

Протокол з моїх слів записаний правильно, мені прочитаний, в чому і розписуюся. Бандера Андрій.

Допросил: оперуполномоченный 3 отдела 3 Управления НКГБ УССР Войцеховский

Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939 – 1959). – К.: ПП Сергійчук М. І., 2009. – Т. 1. – С. 130-135.

ПОДІБНІ ПУБЛІКАЦІЇ

0

Автор публікації

Офлайн 6 днів

Архіви Покуття

8
Коментарі: 0Публікації: 62Реєстрація: 25-07-2018

Comments:

Залишити відповідь